“Tajniki serca mego”: сторінки щоденника Олени Людкевич-Кашубинської

68

В архіві Станіслава Людкевича (фонди Меморіального музею Станіслава Людкевича) зберігаються деякі особисті речі його молодшої сестри Олени Людкевич-Кашубинської. Особливе зацікавлення викликають її рукописи (щоденники, спогади та різножанрові літературні спроби). Ці матеріали свого часу послужили важливим інформаційним джерелом для дослідниці життя й творчості композитора – Зеновії Штундер. Адже з тих записів і бесід із самою Оленою Людкевич-Кашубинською вона почерпнула багато цінних відомостей як про родини Людкевичів та Ґіжовських, так і про самого композитора: його дитинство, роки навчання, коло зацікавлень, культурно-просвітницька діяльність у рідному Ярославі та інших містах і містечках Галичини, перші композиторські спроби. О. Людкевич цікавими штрихами накреслює портрети найближчих приятелів і соратників свого брата – Володимира Старосольського, Михайла Станька, Ореста Авдиковича. Отож цілком закономірно, що на сторінках 2-томного Життєпису С. Людкевича дослідниця часто цитує рядки записів Олени.

Олена Людкевич-Кашубинська
Олена Людкевич-Кашубинська (1881-1971) – сестра композитора Станіслава Людкевича

Коротка біографічна довідка. Олена Стефанія Людкевич (в заміжжі Кашубинська) народилась 1881 р. в с. Уличне біля Дрогобича, в домі батьків матері – Пелагії та о. Олексія Ґіжовських. Освіту отримала спочатку у жіночій виділовій школі в Ярославі, далі в жіночому вчительському семінарі у Перемишлі, здала екзамени з правом викладання в народних школах з українською і польською мовами навчання. Опісля деякий час працювала в народній школі ім. С. Сташіца (в якій батько, Пилип Людкевич, був довголітнім директором). У жовтні 1905 р. О. Людкевич вийшла заміж за інженера Дмитра Кашубинського; подружжя мешкало в різних містах Галичини. Куди чоловіка скеровували по роботі, зокрема в Ярославі і Перемишлі. У травні 1946 р. внаслідок акції “Вісла” Кашубинські опинились у Львові, де спочатку мешкали на Знесінню, а згодом у будинку по вул. Мірецького, 40. У 1962 р., після смерті чоловіка, Олена переїхала у новозбудований дім брата по тодішній вул. Військовій, 7. Померла 7.05.1971 р. у Львові, похована на Янівському цвинтарі

Рукописні матеріали О. Людкевич-Кашубинської свідчать про справжній літературний хист авторки. Дар спостереження, уміння зафіксувати на папері свої думки, переживання, роздуми – проглядають з кожної сторінки. Літературне обдарування можна вважати родинною прикметою. Адже старший брат Олени, Станіслав Людкевич, не лише писав блискучі розвідки, статті як філолог і музикознавець, а й володів поетичними здібностями і свого часу належав до українського літературно-мистецького об’єднання “Молода Муза”.

Свої записи О. Людкевич-Кашубинська вела польською мовою, лише один Щоденник – українською.

Нижче подаємо уривки із першого Щоденника, що має назву “Tajniki serca mego”, в українському перекладі.

 

Ярослав, квітень 1886 р.

Я народилась 10 липня 1881 р. в Уличному. Про своє дитинство не можу багато розповісти. Зростала тут, тому це місце для мене наймиліше і найгарніше.

о. Олексій Ґіжовський (1814-1888)
о. Олексій Ґіжовський (1814-1888), парох с. Уличне

Пригадую, що вакації ми проводили у Дідуся в Уличному. Ці хвилини ніколи не забуду. Дідуся запам’ятала мало. Мені здається, що це був високий чоловік, вже дуже сивий, зазвичай ходив сумний і мовчазний. Як зараз бачу ту білу плебанію з великим садом, який її оточував. Збоку стояла велика конюшня з’єднана зі стодолою, вкрита, як зазвичай, стріхою, на якій гніздилась пара лелек. Часто їздила возом по сіно або траву. Віз був запряжений волами, з яких одного страшенно боялась, бо брикався як тільки його виводили з конюшні. Під кінець вакацій ми знову їхали додому, і так минав рік за роком.

Гонората Людкевич (1843-1928) – мати Олени і Станіслава Людкевичів
Гонората Ґіжовська-Людкевич (1843-1928) – мати Олени і Станіслава Людкевичів

Ось надійшли останні вакації, проведені в Уличному. Пам’ятаю, коли ми мали від’їжджати, Дідусь казав закликати нас до своєї кімнати. Довго нас повчав, давав відповідні настанови, а мама дуже плакала. Мій дитячий розум не міг збагнути, що вже ніколи більше не побачу старенького Дідуся і любе Уличне.

Рандольф-Михайло-Пилип Людкевич (1837-1905) –батько ОЛени і Станіславів Людкевичів
Рандольф-Михайло-Пилип Людкевич (1837-1905) – батько ОЛени і Станіславів Людкевичів

Мій батько є директором [школи] на Лежайському передмісті. Мама з дому Ґіжовська. У мене лише один брат, який зараз навчається у VIIкласі гімназії. Хлопець надзвичайно гарний і добрий, однак часами злючка та запальний.

Початкову освіту ми отримали у батька, потім Сташка віддали на рік до школи. Йому було важко, тому мама замешкала з нами у місті. На останніх вакаціях вона повернулась до передмістя, ми були самі на квартирі. Однак тепер щодня їздимо до школи, бо ходити далеко.…

Нині наш Страсний четвер. У домі метушня, як звичайно перед святами. Свята вже близько, проте надворі зовсім негарно. Декілька днів тому було так тепло, так чудово. Аґрус випустив листочки з бруньок, а сьогодні все вкрите снігом. …

Ми усі з діда-прадіда є русинами, тому ходимо до церкви і відзначаємо українські свята. …

Вранці усі поїхали до церкви. Богослужіння було прегарним. Відправляли декілька священників. За церквою стріляли. Потім священники читали Євангелію різними мовами. Новий (імені якого ще не знаю) – польською, о. канонік – українською, капелан – німецькою, о. Хотинецький – грецькою, о. Романовський – гебрейською, о. Паславський – латиною.

Станіслав і Олена Людкевичі
Станіслав і Олена Людкевичі

Підготувала Мар’яна Зубеляк,
провідний зберігач фондів Музею