Микола Андрущенко народився 19 грудня 1935 року в місті Кривий Ріг.
В 1956 – закінчив Дніпропетровське художнє училище.
В 1964 – Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, відділ монументального живопису.
З 1991року викладає на кафедрі монументального живопису у Львівській Національній Академії мистецтв.
Професор. Народний художник України.
Учасник численних живописних виставок та симпозіумів. Автор та виконавець монументальних мозаїчних творів на теренах України, Молдови, Грузії.
Микола Дмитрович автор та виконавець настінних розписів у Палаці культури у м.Моршин. Учасник персональних та збірних виставок у музеях та виставкових центрах України: (Всеукраїнська виставка до дня народження Т. Г. Шевченка (м. Київ, 2004 р.), Всеукраїнська виставка «Мальовнича Україна» (м. Львів, 2003 р.), «Всеукраїнська художня виставка» (м. Київ, 2002 р.), Національному художньому музеї України у м. Києві, 1996 р., персональна виставка (35 творів) в галереї «Мистецька збірка» (м. Київ, 2010 р.).
Є учасником групових та персональних виставок живопису у Львові: Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького.
Твори знаходяться у приватних колекціях України та за кордоном.
Оксана Андрущенко – старший викладач, заслужений діяч мистецтв України. Народилась 13 жовтня 1966 року у Львові У 1989 р. закінчила Львівський інститут прикладного й декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), відділ художнього текстилю. З 1994 року є членом Національної спілки художників.
Працює в ділянках малярства, графіки та декоративно- прикладного мистецтва. Викладає на кафедрі графічного дизайну у Львівській національній академії мистецтв.
Виставкову діяльність розпочала з 1989 року. Брала участь у групових виставках у ділянці прикладного й декоративного мистецтва.З 1990 року працює в ділянці малярства на склі.
Численні міжнародні виставки та симпозіуми.
Роботи зберігаються у приватних колекціях та в колекціях музеїв (Музей українського мистецтва в Запоріжжі, Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького, Музей етнографії та художнього промислу у Львові).
Михайло Безпальків народився 19 лютого 1939, с. Глушин (Львівська обл.)
Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1962-1968).
Михайло Безпальків автор “екологічного” пейзажу. Як представник львівського мистецького процесу моделює форму і зміст робіт проти антиестетизму і бехдуховності
Роботи 60-х початку 80-х здебільшого апелюють до задушевних роздумів і констатують квінтесенцію реального. У виборі жанру серед живописних полотен переважають пейзажі, зокрема міський пейзаж Львова.
“Мої пейзажі – це передусім пейзажі-екологія”.
Характерна риса творчості для другої половини 80-х – ігровий стиль – спровоковано абсурдністю та хаотичністю сучасного життя.
Частина творів присвячена осмисленню культурно-історичних зламних етапів історії народу – трипільські, скіфські, давньослов’янські часи, козацька доба.
“Безпальків львівський сковородинець, але як типово львівський мистець моделює форму і зміст на полотні чи папері в своїй авторській манері проти антиестетизму і бехдуховності. Він продовжувач справедливого вогню як англійця Ф. Бекона, поляків Є. Кравчика, є. Дуди – Грача і українських класиків,” – Олександр Федорук.
Учасник численних українських та закордонних виставок. Твори зберігаються в галереях та музеях України, в приватних колекціях за кордоном.
Людмила Богуславська народилася у Львові, 1955 р.
Освіта: 1978 – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, кафедра кераміки.
З 1992 – член Національної спілки художників України
Творчі задуми втілює в живописі та кераміці. Працює в різних малярських техніках. Використання фактур дає можливість посилити відчуття простору, створити особливе мерехтіння, що змінюється при різному освітленні. Послідовне нанесення фарби шарами посилює звучання кольору, створює ефект глибини
Наталія Космолінська: “Романтична, лагідна, делікатна, медитативна – епітети, які вживають глядачі та мистецькі критики стосовно творчості відомої львівської художниці Людмили Богуславської. Автор не зловживає емоціями, щоби висловити своє захоплення світом. Взаємодія Людмили з матеріалом відбувається на засадах взаємоповаги і взаєморозуміння. ЇЇ кераміка та живопис прості тією вишуканою «японською» простотою, де мінімум деталей забезпечує максимум змісту”.
Ростислав Бортник народився 14 травня 1982 року в місті Бережани Бережанського району Тернопільської обл. в українській сім’ї, де мати працювала на різних адміністративних посадах, а батько був радіомеханіком у військовій частині у Бережанах.
Закінчив Бережанський агротехнічний інститут, Вищу професійну школу Коринтії.
У студентські роки двічі брав участь в гуманітарному проєкті в Південно-Африканській Республіці та займався будівництвом виробничих майстерень і навчальних класів неподалік Йоханнесбурга.
Працював над планом розвитку міста Гогенемс (Австрія); архітектором у провідних бюро Відня, Голландії, Швеції та Німеччини.
У 2019 році житловий комплекс у Відні, збудований під його керівництвом, потрапив до списку 17 найкращих архітектурних об’єктів за версією Державної премії архітектури та екологічного будівництва Австрії
У 2016 році Ростислав Бортник спільно з Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору» презентував мистецький проєкт «163. Мистецтво заради пам’яті». В березні 2017 року інсталяцію експонувала Арт-галерея Тернопільської спілки художників.
Друга частина проекту «163» передбачає створення в кожному населеному пункті України «Живого Меморіалу» в пам’ять про кожного вбитого українця під час Голодомору-геноциду в 1932-1933 роках. 19 квітня 2018 року одну із клумб на площі Ринок міста Бережани було засіяно пшеницею. Акція є реалізацією другої частини проєкту «163», автором якого є Ростислав.
17 липня 2019 року організував у Відні (Австрія) мітинг #JusticeMH17 під офісом ОБСЄ.
З 25 жовтня 2020 року — голова Бережанської міської громади.
Член Товариства української молоді Австрії (2015).
Богдан Бринський – прикарпатський художник, живе і працює в Івано-Франківську.
Народився 16.10.1960 р. у селі Долина Тлумацького району Івано-Франківської області. Закінчив Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатськиий національний університет ім.В.Стефаника». учень заслуженого художника України Михайла Фіголя та лауреата Шевченківської премії Опанаса Заливахи. Від 1995 року член Національної Спілки художників України. Учасник всеукраїнських й міжнародних виставок, дипломант міжнародного бієналє “Імпреза-93». Його полотна різні тематично й настроєво. Від ліричного пейзажу до урбаністичних, абстрактних, міфологічно-біблійних та історичних мотивів. Мистець є учасником угрупування «НаСім» й «Мистецького братства м. Івано-Франківська».
Твори зберігаються в Музеї мистецтв Прикарпаття , Львівському національному музеї, приватних колекціях України, Польщі, Німеччині, Італії, США, Канади тощо.
Брав участь у міжнародному мистецькому проекті SOLOMIYA під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми». Виставка експонувалася у Музичному салоні музею Соломії Крушельницької та у Дзеркальній Залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Олена Буджак народилася в 1956 році у Львові.
Закінчила математичну школу № 52. Успішно навчалася у музичній студії при Консерваторії по класу фортепіано.За спеціальністю інженер-конструктор, закінчила Львівську Політехніку в 1978 році. У 2003 році отримала диплом економіста про другу вищу освіту Національного університету «Львівська політехніка».Проходила навчання у викладачів Львівської національної академії мистецтв: Валерія Нестеренка, Мечислава Малавського, Ірини Стрільців.
Член Національної спілки художників України. Член Львівського Товариства Шанувальників Мистецтв.
Мисткинею було написано понад 100 різножанрових картин.
Брала участь у 7 всеукраїнських виставках, організованих Національною Спілкою художників України, щорічній мистецькій виставці Львівської обласної організації НСХУ ” Весняний салон 2021” в м. Львові.
Учасник художньої школи „Верес”. Брала участь у трьох виставках в галереї “Власна стріха” у м.Львові у 2018, 2019 та 2020 роках.
Роботи розміщені в чотирьох каталогах, виданих Національною спілкою художників України.
Три твори подаровані для українських вчених – учасників експедиції та зберігаються на українській станції імені Вернадського в Антарктиді.
У листопаді 2020 року в Львівському Палаці Мистецтв відбулася персональна виставка живопису “В моєму житті поселився живопис”.
21 квітня 2021 року у Львівському палаці мистецтв відбулося урочисте погашення конверту та марки, випущеної на основі картини О.Буджак “Примхи історії”, присвяченої 100- річчю з підписання Пакту Пілсудського – Петлюри.
Пробує себе в різних жанрах: пише натюрморти, квіти, пейзажі. Любить малювати портрети в класичній техніці та поп-арт. Захоплюється зображенням архітектури та пише картини на історичні теми.
Роботи художниці знаходяться в приватних колекціях України, Польщі, Канади, США та Кувейту.
Любов Вачкова походить з родини Стасишин. Народилася 21 серпня 1950 р. Дружина Теодозія Вачкова, внучатого племінника С. Крушельницької, мама Олега Вачкова.
У 1969р. закінчила училище декоративно-прикладного й ужиткового мистецтва ім.І. Труша та у 1974 р. Львівську академію мистецтв (відділ ткацтва, викладач І. Боднар). Її роботи знаходяться у приватних колекціях в Україні, Польщі, Франції, Росії та США.
У 2012 році роботи Л. Вачкової були представлені на виставці, яка експонувалася під час Ювілейної академії до 140-річчя від Дня народження С. Крушельницької в Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою «Львівська політехніка»
Уже 40 років працює вчителем образотворчого мистецтва у львівському ліцеї №40.
Володимир Гарбуз народився 21 грудня 1951 р., с. Карапиші Миронівського району Київської області – український художник. Член Національної спілки художників України (НСХУ), 1988.
Живописні і графічні роботи митця представлені в експозиціях багатьох українських і зарубіжних музеїв (Австралії, Канади, Польщі, Словаччини), а також у приватних збірках. Працює в галузі книжкової та станкової ґрафіки, станкового живопису та монументального мистецтва.
Автор ґрафічних серій на шевченківські теми – ілюстрацій до «Кобзаря», книг «Шевченко і вічність», «Стежками до світил», «Давидові псалми», а також олійних творів – «Катерина», «Перепоховання генія» та ін. Художник неодноразово говорив, що шевченківська тема є справою всього його життя.
Серед видань, ілюстрованих художником, – «Виклади давньослов’янських легенд, або Міфологія» Я. Головацького, «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» Г. Булашева, «Три сестри» О.Стороженка, збірка українських народних казок «Чортів млин» та багато інших.
Володимир Гарбуз – художник жанрово різноманітний, технічно багатоґранний. Творам притаманний синтез традицій язичництва та духовних надбань християнської культури. У кожному сюжеті митця, за його власними словами, неодмінно є щось від «космічно-прабатьківського», від легендарної предковічної землі України. Особливо виразно це простежується в жанрі пейзажу.
Анна Дворська народилася в 1980 р.
Після закінчення Дитячої художньої школи навчалася на факультеті архітектури у Львівській політехніці.
Працює у галузі текстильного дизайну та станкового живопису. Проводить майстер-класи з живопису та графіки. Бере участь у виставках в Україні та за кордоном.
Олена Жеребецька – відомий художник, громадський діяч, активний учасник та організатор мистецьких проектів в Україні ( Арт куб 2017-2018рр., куратор Арт -простору Едем ,” ВГО Вільні “), член Спілки дизайнерів України, член Львівської обласної організації Національної Спілки Художників України.
Працює в ділянці малярства. Маючи власний стиль художньої мови, свій колорит, вона зуміла поєднати в своїх полотнах традиції української малярської школи з сучасними тенденціями світового мистецтва. Експресивність кольорової палітри, вона насичує яскравими мазками та застосуванням різноманітних фактурних ефектів.
“Моє мистецтво – це роздуми, мрії, сподівання, спокуси, обрамлені у фантастичне квіткове розмаїття.” Її художня мова – це мова ліній , плям, фактур, образів.
Вона особисто бере активну участь у міжнародних та всеукраїнських мистецьких конкурсах і виставках. Учасниця кількох десятків художніх виставок в Україні, Польщі, Франції, Чехії, Ізраілі. Провела 10 персональних виставок серед яких: Арт-Галерея «Штука»(Львів 2015),Львівська Спілка художників (2016),Львівський Палац мистецтв (2016),Арт-галерея «La suite»( Франція, Париж 2016),Музей міста Дрогобича(2017), галерея «Bansard»( Франція, Париж,2018, Львівський Палац мистецтв(2018), Proart galleri ( Львів 2019).
Володимир Жишкович (18.04.1961, Львів) – мистецтвознавець, живописець та графік. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1990; викладачі Д. Крвавич, С. Коропчак, В. Овсійчук, Т. Салій).
Працював від 1993 в Інституті народознавства НАНУ: 2000–01 – в. о. заст. директора з наукової роботи, від 2001 – ст. н. с. відділу мистецтвознавства; водночас від 1999 – доц. кафедри історії філософії Львів. ун-ту; від 2001 – доц. кафедри художнього дерева Львівської академії Мистецтв. Доцент кафедри книжкової та станкової графіки Української Академії Друкарства. Член львівського Товариства Шанувальників мистецтва.
Наукові дослідження: проблеми історії та теорії середньовічного західно-європейського, зокрема візантійського та українського сакрального мистецтва.
Обґрунтував засади формування художньо-пластичних ознак давньоукраїнської скульптури, монументального малярства, іконопису у контексті національного та загально-європейського культурного процесу. Основні галузі – іконопис, станкова графіка, живопис, художня фотографія. Учасник мистецьких виставок від 1995. Персональні – у Львові (1997, 2004). Створив графічні цикли з мотивами архітектури Львова, використовуючи стилізації під певну історичну епоху; серію асоціативно-абстрактних композицій у техніці колажу. В іконописі застосовує символіку українського сакрального мистецтва.
Влодко Костирко, 1967, м. Львів.
Львівське училище ужиткового і декоративного мистецтва (1987)
Люблінський католицький університет, факультет історії мистецтва (1999)
Працює у стилі «нових старих майстрів». Міфотворить та містифікує Галичину та постаті митців. Створює графіті, оформляє львівські «кнайпи».
Митець, мистецтвознавець, куратор, колекціонер та дизайнер інтер’єру. Автор живопису, графіки, колажів, асамбляжів, інсталяцій, енвайронментів та вуличного мистецтва. Живе і працює у Львові.
Народився у 1967 році у Львові. У 1982-1987 роках Костирко навчався у Львівському училищі ужиткового та декоративного мистецтва, а у 1990-1995 – на факультеті історії мистецтва Люблінського католицького університету. Він заснував і видавав самвидав “Кремнюк”, літературним ядром якого були члени львівського угруповання “ЛуГоСад”.
Костирко користується стилістикою живопису середньовіччя, ренесансу, бароко аби говорити про сучасність, повсюдно пронизану образами західно-європейського мистецтва (Філоненко, “Правдою мистецтва є фікція”, 2017). Через це художника часто називають “міфотворцем” та “містифікатором Галичини”.
У своїй творчості він намагається використовувати живописні техніки минулого, але водночас, піддаючи сумніву їх образність. Так у виставці “Правдою мистецтва є фікція” (2017) у Харкові він деміфологізовував роль митця, на київській “Art…&Of” (2015) реінтерпретовував образ жінки розширюючи діапазон “звичних” для неї ролей.
Окрім суто мистецької діяльності Костирко займається дизайном інтер’єрів, зокрема кав’ярень і ресторанів у Львові. Серед них: “Під синьовфляшков”, “Кафе 1”, “Кабінет”, “Кумпель”, “Хмільний дім Роберта Домса”, “ЦК Локаль”, “MonsPius”, “Кентавр”, “Атлас”. У дизайні Костирко творить образи давнього, здебільшого габсбурзького Львова, виконує для цих приміщень живопис. Своїм дизайном Костирко започаткував своєрідний “львівський стиль”, який часто повторюється іншими дизайнерами та вийшов за межі Львова. Окрім цього Костирко є активним діячем вуличного мистецтва, віддаючи перевагу творам на папері перед класичним графіті.
Тетяна Красна – сучасна українська художниця, графік, живе і працює в Києві. Народилася 21 січня 1956 р. у Києві. Закінчила Київський художній інститут у 1981 році. Член Національної Спілки художників України.
Основні роботи Тетяни Красної представлені у галузі монументального мистецтва, живопису та графіки. У її пейзажах, портретах, натюрмортах можна простежити реалістичну манеру в академічному варіанті, сміливі декоративно-монументальні прийоми, риси наївного живопису.
Від 1980 року Тетяна Красна учасниця всеукраїнських й міжнародних мистецьких виставок. Персональні виставки у: Києві (1993, 1995, 2000, 2002, 2006, 2010), Каневі ( 1999).
Її роботи зберігаються в багатьох музеях України та Польщі, приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Китаї, США, Угорщині.
Брала участь у міжнародному мистецькому проекті SOLOMIYA під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми». Виставка експонувалася у Музичному салоні музею Соломії Крушельницької та у Дзеркальній Залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Людмила Лобода – живописець, графік. Народилася 1945 року в Магнітогорську. Навчалася
в Дніпровському будівельному інституті, здобула фах інженера. Дружина й учениця Володимира Лободи. З другої половини 1970-х років бере участь у спільних виставках. Разом із чоловіком створила низку монументальних робіт у Дніпрі. 1981 року з родиною переїхала до Львова. 1990 року відбулася її перша персональна виставка у Львівській картинній галереї. Від 1992-го впродовж більшої частини року живе і працює на хуторі, у селі Турове на Приоріллі. 2000 року в галереї «Ґердан» відбулася виставка акварелей «В покоях читання і краєвид…». 2016 року в галереї «Дзиґа» (Львів) – виставка «Гілея», 2018 року – виставки у галереї «Арт-кафедра» (м. Луцьк) і галереї «Ню Арт» (м. Київ). Працює у царині ілюстрації та художнього оформлення книг. Твори Людмили Лободи зберігаються у музеях та приватних збірках України, Польщі, США, Канади, Німеччини, Швейцарії, Росії.
Антон Логов народився в 1984 році в місті Роздільна Одеської області.
У 2004 році закінчив Одеське художнє училище ім. М.Б. Грекова, а в 2010 році – Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури.
Спипендіат арт-центру Я Галерея.
Із 2008 року бере активну участь у групових виставках в Україні та за кордоном.
Живе та працює в Києві.
Антон Логов – переможець конкурсу молодих митців «OBJECTS artprize 2020», заснованому U:Curators спільно з Національним музеєм «Київська картинна галерея» з метою створення особливого середовища комунікації, обміну досвідом та співпраці художників, кураторів, артспільноти та глядачів.
Митець зайняв перше місце в категорії живопис за роботу із серії “Geo”, а також в загальному конкурсі з 15-ти фіналістів.
Geo – це розчинена чиста природа, абстрактне зображення перших стихій, які ще не стали мапами із нанесеними на них лініями. Сонце, яке ще не має чіткого кругу, в зеніті чистої дії зароджує Всесвіт зі світла й кольору.
«Гео-урбанізм» – пейзаж не тільки за назвою. Як жанр, він мусить слідувати за процесом суспільного розвитку, що не завжди є сприятливим для мистецтва. Земля перетворюється на геометрію.
Як не парадоксально, а спроби зігнорувати подібну еволюцію (знайомий нам мотив «башти зі слонової кістки» – утім, органічніший для красного письменства, аніж для малярства) дають той самий результат.
Тільки в одному випадку абстракція виступає способом своєрідного ескейпізму, а в іншому – трагічної знедоленості чи вгадуваного «елементу відсутності».
За всіма законами увертюри, зала поступово заповнюється глядачами, які перебувають в нестерпному очікуванні дії – деструкції першопочатку.
Остап Лозинський народився 3 квітня 1983, м. Львів
Львівське училище ужиткового і декоративного мистецтва (2000);
Львівська національна академія мистецтв, монументальний живопис (2004)
З легкістю створює традиційні християнські образи. А також власні творчі проекти, що базуються на класичних творах українського мистецтва ХХ століття та давнього галицького іконопису.
- Серед виставок
2014, Персональна виставка «Дорога»
2014, Виставка «Реквієм»
2013, Виставка «сто wIkon Львова»
2012, Персональна виставка «На образ і подобу…»
2012, Виставка «Перехід»
2010, Персональна виставка
Марта Луків (Любицька) народилася і живе у Львові. У 1985 році закінчила Львівську Академію мистецтв, відділ ПІМ. Працює у галузі декоративного живопису, настінного розпису, графіки і дизайну. Учасниця художніх експедицій «Шевченковими шляхами», «Місцями Зінаїди Серебрякової» та більш ніж 25 живописних пленерів в Україні та за кордоном, зокрема: «Малювати Львів» (Львів, 2018), «Львівські імпресії» (Львів, 2019); пленерів у Польщі: Юрата (2014), Тшебніца (2015), Слава Шльонська (2016, 2017), Хоцємисль (2018), М’ястко (2019), Баґно (2019), Любачів (2018, 2019), Чорноморськ (2018), Харків (2017), Зміїв (2019), Гайдари (2016) та ін.
Має 6 персональних виставок, ряд дипломів та нагород, зокрема диплом бієналє живопису в м. Піза, Італія. Бере активну участь у виставках різного рангу в Україні та закордоном. Член НСХУ, ЛТШМ та IWS Ukraine. Учасниця Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації». Творче кредо: живопис=яскравий колір+позитив.
Олександр Ольхов – сучасний український художник, живе і працює у Києві.Народився 5 травня 1956 року в селі Коньково Донецької області. Закінчив у 1975 році Луганське художнє училище, у 1981 році – Київську національну академію образотворчого мистецтва. Член Національної Спілки художників України, заслужений художник України. Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок та пленерів.
Блискучий пейзажист, який працює в традиційній реалістичній манері. Його роботам властива особлива схвильована ліричність, натиск почуттів, багата оранжировкакольорнихвальорів. Все це і надає його живопису експресіоністичної виразності.
Роботи Олександра Ольхова зберігаються в музеях та галереях України, Польщі, США, у приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Китаї, США, Угорщині.
Брав участь у міжнародному мистецькому проекті SOLOMIYA під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми». Виставка експонувалася у Музичному салоні музею Соломії Крушельницької та у Дзеркальній Залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Галина Отчич народилась 7 липня 1960 р. у Львівській області. 1982 р. – закінчила Львівський політехнічний інститут, спеціальність – архітектура.
1982 р. – 1997р. – працювала архітектором, художником-конструктором, дизайнером. З 1998 р. до 2003 р. займалась дизайном приватних та громадських інтер’єрів. З 2003 викладає комп’ютерну графіку, а з 2009 р. – викладає рисунок і живопис. Старший викладач Української академії друкарства, кафедра книжкової та станкової графіки.
2007 року працює над створенням ілюстрацій до казок та віршів. Працює в жанрах: пейзаж, архітектура, міський пейзаж, символічна композиція.
Персональні виставки
2003р. – «Сакральне мистецтво», музей Релігії, м.Львів
2005р. – «Сакральне мистецтво», ГК Єпархії, м.Трускавець
2010р. – виставка живопису, художнього розпису на склі, Львівська обласна філармонія
2010 – виставка графіки та акварелі, Палац мистецтв, м.Дрогобич
2011р. – виставка графіки ти акварелі, художньо-культурний центр «Львів»
Виставки
2013 – «ART SPACE», Історичний музей, Львів
2013 – Міжнародний осінній салон «Високий Замок»
З 2013 – член Спілки дизайнерів України
Учасниця регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок (понад 40)
Роботи зберігаються в приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Франції, Польщі, Сербії, США.
Ярослава Попович народилася 26 квітня 1977, с. Боброїди, Львівська область. Навчалася у художній школі «Оберіг» у м. Київ та у Львівській національній академії мистецтв, де здобула ступінь магістра за спеціалізацією менеджер у сфері культури, викладач.
Співорганізаторка та учасниця міжнародних пленерів «Барви Розточчя» 2013–2016 рр., «Transylvania art camp» 2016 р., «Marianowo», «Синевир-арт», «Silver-art», учасниця наукових конференцій, симпозіумів в Україні та за кордоном. Її роботи знаходяться у приватних і музейних колекціях в Україні і за кордоном: Польща, Італія, Німеччина, Румунія. Окрім малярства займається вокалом, туризмом, співорганізаторка міжнародних веломандрівок на теренах українсько-польського Розточчя. Засновниця вокального квартету «Мальви», який активно гастролює в Україні та за кордоном.
Євген Потапов народився у 1949 р. у м. Львові. У 1976 р. закінчив факультет архітектури “Львівської політехніки”. Працює в ділянці станкового малярства. Очолює відділ образотворчого та ужиткового мистецтва, викладає рисунок, графіку та живопис в школі образотворчих мистецтв ”АРТ ДИЗАЙН” Центру творчості дітей та юнацтва Галичини.
Учасник міжнародних і обласних виставок з 1986р. Брав участь у благочинному аукціоні «Портрет Франкової груші».
Клавдія Потапова народилася в 1951 р. Закінчила архітектуру у Львівській політехніці в 1975 р.
До 1993 р. працювала в проектному інституті, паралельно займалася в художній студії під керівництвом І. Туманова.
Викладає рисунок, живопис і графіку в школі образотворчих мистецтв «Арт Дизайн» при Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини.
Бере участь у виставках в Україні та за кордоном.
Андрій Потурайло – сучасний український художник, живе і працює в Києві та Нью Йорку.
Народився у 1973 р. в Києві. Навчався живопису в Амстердамі, Венеції та у Лос-Анджелесі у StudentAcademyAwards. Працював у «The Walt Disney company» і у видавництві Nev York Scholastic. Виставлявся в галереях Києва, Нью-Йорка, Північної Кароліни, Москви, Дубаю. Нагороджений відзнаками The Society of Illustrators (Нью-Йорк), плідно співпрацює з видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
Брав участь у міжнародному мистецькому проекті SOLOMIYA під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми». Виставка експонувалася у Музичному салоні музею Соломії Крушельницької та у Дзеркальній Залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Володимир Риботицький
Народився 11 березня 1942, с. Ляшки (Польща)
Училище декоративного та прикладного мистецтва ім. Ів. Труша (1962)
Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (1970)
Учителі з фаху Роман Сельський, Данило Довбошинський.
1957-1962 – навчання у Львівському училищі декоративного та ужиткового мистецтва ім. і. Труша
1965-1970 – навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва
1971-1976 – робота викладачем малярства у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва
1976-1989 – завуч, а з 1989 -1999 директор Львівської дитячої художньої школи ім. О. Новаківського.
1999-2009 – жив і працював США
від 2009 – викладач малярства Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша
У живописі, переважно пейзажах та фігуративних композиціях, Володимир Риботицький поєднує здобутки народного мистецтва з традиціями українського авангарду.
Володимир Сидоренко – сучасний український художник, живе і працює у Львові. Народився 12 червня 1959 р. у с. Глушин Бродівського району Львівської області. Навчався у Львівській академії мистецтв на кафедрі моделювання костюма відділу художніх виробів зі шкіри. З 1994 р. працює на кафедрі моделювання костюма.
Серед творів Володимира Сидоренка, виконаних у різних техніках, — гобелени, монументальні об’єкти, пласти та триптихи, декоративні доповнення для громадських інтер’єрів та культурно-естетичних об’єктів, композиції на релігійну тематику, грамоти, медалі й обкладинки для книг.
В Україні роботи Володимира Сидоренка зберігаються у приватних збірках Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Києва, Одеси, Дніпропетровська, Полтави, Черкас. Велика кількість його творів міститься у приватних колекціях відомих людей світу, зокрема, бразильського письменника Паоло Коельо (шкіряна грамота), історика моди, почесного громадянина Парижа Олександра Васильєва (пласт «За львівськими мотивами»), норвезького письменника та філософа Юстейна Гордера (шкіряна грамота), польського митця, академіка Єжи Новосельського (шкіряна грамота і скринька), російського модельєра В’ячеслава Зайцева (декоративна шкіряна калитка), китайського художника, професора Хе Шуй Фа (шкіряна грамота і скринька), польського письменника Януша Леона Вишневецького (шкіряна грамота), чеського митця Іржі Шугаєка (шкіряна грамота і скринька) та японського модельєра Кензо Такада (шкіряна медаль із видом Львова.
Орест Скоп – український художник і меценат, живе й працює у Львові. Народився 5 липня 1952 року у Львові. У 1974р. закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту ). Член Національної спілки художників України, член спілки художників «Клуб Українських Митців», лауреат Державної премії України в галузі архітектури, заслужений діяч мистецтв України.
Починаючи з 1982року працює над циклом «Козак Мамай» із 300 картин, присвячених пам’яті сліпих кобзарів, розстріляних радянською владою у 1934р. в околицях Харкова. Автор та співавтор понад 20 музейних інтер’єрів та експозицій.
Працює у галузі художнього проекту, архітектури та станкового живопису.
Учасник виставок в Україні та за її межами. Твори зберігаються в музейних та приватних збірках багатьох країн світу.
Панас Титенко народився 18 лютого 1963 р. в Києві. Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Член Національної Спілки художників України. Роботи виставляються на аукціонах “Bonhams”, “John Nicolson” у Великобританії, з 1998 року в його картини експонувалися галереях “Roy Miles Gallery” в Лондоні та “Hanover Fine Arts” в Единбурзі.
Особлива «світлочутливість» художника дає йому змогу з точним і потужним ефектом передавати як денні сюжети, так і вечірнє напівсвітло чи наповнені місячним сяйвом сутінки. Найбільш сильний бік Панаса Титенка – його живе повітря і жива вода.
Брав участь у міжнародному мистецькому проекті SOLOMIYA під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми». Виставка експонувалася у Музичному салоні музею Соломії Крушельницької та у Дзеркальній Залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Степан Шолтес народився 26 травня 1944 в Ужгороді.
1969 — член Національної спілки архітекторів України,
2006 — заслужений художник України,
2017 — народний художник України.
1960 року закінчує художню студію Золтана Баконія.
З 1964 року працює в царині монументального мистецтва. У 1967 році закінчує з відзнакою навчання в Київському державному художньому інститі, на факультеті архітектури.
1972 року починає брати участь у виставках, експонувався в Німеччині, Словаччині, США, Франції, Чехії.
Улюбленими методами роботи є акварель, графіка, олія, пастель.
З 1991 року очолює Об′єднання професійних художників Ужгорода, є одним із його засновників.
Був депутатом та головою земельної комісії Ужгородської міськради.
Його батько, Шолтес Золтан Іванович, відомий художник-самоук та священик (1909—1990).
Життєве гасло: «Моє серце в горах…»
Олена Яковенко – сучасна українська художниця, живе і працює у Києві.
Народилась у 1962 році у Батумі в родині заслуженого художника Грузії та заслуженого художника Аджарії Миколи Яковенко. У 1987 році закінчила Київську Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, факультету станкового живопису. Член Національної спілки художників України.
З 1990 року постійно бере участь у Всеукраїнських та міжнародних виставках, зокрема:Private Collection of Ukrainian Art, The Chambers Gallery. Tytenko & his family at 20-21 International Art Fair, The Royal College of Art, Kensington Gore у Лондоні, “Impressionism & Realism from Ukraine”, Art Amatoria Gallery у Единбурзі та багатьох інших.
Співпрацювала з «Danusha Fine Art» в Лондоні. У 2014-2015 рр. співпрацювала з «The Walt Disney company».
Брала участь у міжнародному мистецькому проекті SOLOMIYA під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми». Виставка експонувалася у Музичному салоні музею Соломії Крушельницької та у Дзеркальній Залі Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Альбіна Ялоза – художниця, живописець, графік, досліджує сакральні мотиви.
Народилась в 1978 році в Харкові.
У 1999 році закінчила Харківське державне художнє училище за спеціальністю «живопис», в 2006 році – Харківську державну академію дизайну та мистецтв за спеціальністю «графіка».
Із 2010 року – член Спілки художників України.
В 2012 році представила в Національному художньому музеї пост-пейзажі «Тиша» і почала роботу над сакральною темою. Однією з перших робіт художниці було зображення херувимів в 2011 році. Тоді Альбіна і взялася за пошук матеріалу, паралельно вивчаючи біблійні тексти.
Логічним завершенням цього став проект «По той бік», представлений в арт-центрі «Я Галерея» в 2014 році.
Живе та працює в Києві та Одесі.
Марія Янко народилася в смт. Дубляни Самбірського району Львівської обл.
Першою мистецькою школою для Марії стала художня студія під керівництвом знаного художника Миколи Васильовича Прокопенка у м. Самборі, яку відвідувала після уроків у школі.
Згодом навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша та у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. Є членом Національної Спілки художників України та Національної Спілки майстрів народного мистецтва України.
Працює творчо в жанрі живопису та графіки, використовуючи різні техніки. У першу чергу вона звернулася до найважливішого – свого коріння. До глибинних вражень з розповідей батьків та дідуся, почутих у дитинстві. Так постали перші твори на лемківську тематику – як усвідомлення власного життєвого шляху, внутрішнього покликання, духовного обов’язку перед минулим і майбутнім.
З 1996 року художниця Марія Янко активно бере участь у всеукраїнських виставках, а також у міжнародних пленерах та виставках у Польщі, Словаччині, Угорщині, Австрії, Чехії. Має персональні виставки у м. Самборі, у Львові, у Кракові.
Авторські роботи мисткині Марії Янко: близько 300 писанок, 20 витинанок, 30 акварелей.
Ігор Янович народився в 1944 році в Києві.
У 1971 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, кафедру художньої кераміки.
Із 1986 року – член Спілки художників СРСР, з 1988 року працював з об’єднанням “Експрес-Авангард” при Фонді культури СРСР (Москва).
Протягом 1988-1991 років брав участь у виставках в СРСР та інших країнах.
Учасник понад 70 зарубіжних та міжнародних проектів, автор 25 персональних експозицій і проектів в Україні, Польщі, Австрії та Німеччині.
Живе та працює у Львові.
Стилі – монументалізм, абстракціонізм, нефігуративізм
“Мене в цілому хвилює форма побудови і форма руйнації, а на цій межі – виникнення нових форм, субстанцій нового стану”.
Про благодійний аукціон “Дарунок для Соломії” читайте тут
