УКРАЇНСЬКИЙ КАРУЗО – ОРЕСТ РУСНАК

331
Орест Руснак. Фото з Інтернет ресурсу: https://uk.wikipedia.
Орест Руснак. Фото з Інтернет ресурсу: https://uk.wikipedia.

Твори Станіслава Людкевича включали до свого репертуару видатні українські музиканти. Сьогодні знайомимо з постаттю сучасника Станіслава Людкевича – оперного співака і педагога Ореста Руснака. Цього року минає 125 років від дня його народження і 60 років від дня смерті.

Орест Руснак - оперний співак, тенор
Орест Руснак – оперний співак, тенор

“Цей співак має справжнє золото в горлі й своїми виступами приносить славу театрові”, – писали рецензенти уже на початку творчого шляху Ореста Руснака у Кенігсбергу. Саме у цьому місті 15 червня 1924 р. в опері “Богема” Дж. Пуччіні яскраво засяяла мистецька зірка українського співака. Далі були тріумфи у Дрездені, Берліні, Лейпцигу, Гамбурзі, Ґраці, Відні, Лінці, Хемніці, Мюнхені,Торонто.

Перші співацькі спроби майбутній митець починав ще у рідному селі Дубівці, тепер Кіцманського р-ну Чернівецької області, де він народився 24 липня 1895  року у багатодітній сім’ї місцевого дяка Еммануїла Руснака. Батьківські “достатки” могли забезпечити Орестові лише дяківську школу, а з величезними труднощами – учительську семінарію.

Чернівецька учительська семінарія була чи не найкращою  українознавчою кузнею на Буковині, мала хор, у якому почесне місце зайняв Орест Руснак. У Першу світову війну майбутній співак служив у австрійському війську в гуцульському 24-ому полку піхоти, з яким перейшов у розпорядження ЗУНР, брав участь у визвольних змаганнях за Львів. Заохочений друзями – шанувальниками вокального мистецтва в таборі інтернованих – Орест Руснак вступив до Празької консерваторії, де навчався у проф. Еґона Фукса. У 1925 р. вдосконалював свою майстерність у Мілані в педагога Ларі, а в 1927/28рр. – у Берліні у проф. Штрікґольда (Strickgold-a). Перші виступи дипломованого співака відбулися в оперних театрах міст  Братіслава і Оломунець. У 1924-1931роках здобув визнання і прихильність у Кенігсбергу, Штеттіні, Хемніці, Ґраці.

Орест Руснак. Фото з Інтернетресурсу: https://uk.wikipedia.
Орест Руснак. Фото з Інтернет ресурсу: https://uk.wikipedia.

Особливо тепло вітали Ореста Руснака у Ґраці. Тут він завжди був любленим і очікуваним. Симпатія публіки була настільки велика, що шанувальники таланту співака після вистави чекали його виходу біля театру,  супроводжували до домівки. Дирекція  театру завжди знала, що: коли виступає Орест Руснак, то зал повний і каса повна. Саме тому, у 1934 році співака спеціально запросила до Ґрацу на повторну постановку оперети “Країна сміху” Ф.Легара. “Мабуть, нема другого мистця, який би так надавався для цієї ролі (принца Соу Хонга – авт.) як Руснак”, зазначала з цього приводу критика. Сам артист також любив і шанував грацьку публику, але розумів, що значно  ширші можливості творчої реалізації дасть йому сцена одного з найвизначніших музичних центрів Німеччини – Мюнхена. Туди він переїздить у червні 1931 року і виступає під мистецьким псевдонімом “Рудольф Ґерлах”.

Мюнхенський період, мабуть, найяскравіший і найплідніший на мистецькій ниві  Ореста  Руснака. Тут він, на думку критиків, “належав до стовпів, на яких опирав свої опери театр”. “Мюнхенець любить Рудольфа Ґерлаха не лише за його знані голосові вартості …: незрівняльна висота голосу, … гнучке “меццо воче”, … зростаюча сила голосу тощо. Він любить його як ту гармонійну, самодостатню особистість, як мистця, яким він показав себе у своїх ролях. Він відчуває, що Герлахів спів не є єдино механічною функцією його голосових органів, але що це є ще й справою серця та темпераменту.(…) Він вдячний йому ще й за ту справжню готовність-дати з себе найкраще й останнє”, – писав музичний критик Д-р Вільгельм Центнер  з нагоди  прощальної вистави  Ореста Руснака  в опері “Трубадур” на Мюнхенській сцені. У 1937 році за особливі заслуги на ниві оперного мистецтва йому присвоєно почесний титул “Камерзенґер” .

Політика гітлерівського фашизму була чужою творчій натурі великого людинолюба Руснака, який не вливався і не прагнув влитися в “расу з голубою кров’ю”. Митець вирішив покинути мюнхенську сцену, та остаточно творчої праці не залишив. Він гастролював  по великих  містах  Німеччини та Австрії.  Друга світова війна фатально вплинула на долю Ореста Руснака: він втратив свій дім, був змушений працювати на важкій роботі фрезерувальника. Це, безперечно, підірвало і без того хитке здоров’я співака.

Після війни з відкриттям оперного театру в Мюнхені артиста знову  запрошують на сцену. У цей час Орест Руснак поринає в культурний процес української еміграційної спільноти в Німеччині, об’їжджаючи із концертами табори переміщених осіб. На одному з таких виступів 16 серпня 1946 р. артист переніс інфаркт. Ця подія визначила подальшу долю співака: він остаточно залишає оперну сцену, займається педагогічною  діяльністю, зрідка  дає концерти.

Останні концертні виступи О. Руснака відбулися в 1956-1957 роках  у Канаді і США. 23 січня 1960 року митця не стало.

Орест Руснак завжди підкреслював своє українське походження. У програму концертів, навіть, коли виступав під псевдо Рудольф Ґерлах, він включав українські твори. Саме українською піснею співак  вперше заворожив німецького слухача, виконуючи солоспіви М. Лисенка, Д. Січинського,  С. Людкевича, О. Нижанківського, В. Барвінського. Ніколи не забував рідну землю. Так, у серпні 1928 року  в апогеї слави Руснак приїжджав на свою вотчину і тоді дав два концерти (5 і 6 серпня) у Чернівцях. Влітку 1929 року співак вперше побував на Великій Україні, прийнявши офіційне запрошення Комісара Народної Освіти УРСР Миколи Скрипника. Це турне розпочалося у Харкові виступами в опері “Тоска’’. Згодом відбулися концерти, в програму яких входили твори українською, італійською і німецькою мовами. Сучасник співака та дослідник його творчості І.М.Новосівський у  збірнику “Орест Руснак. Життєвий шлях” (Нью Йорк, 1971) писав, що саме на одному з таких концертів на вимогу співати російською мовою  артист відповів: “ …я українець і московської мови не знаю!”. У залі після такої репліки зірвалася буря оплесків і водночас свист, звичайно від шовіністично настроєних слухачів. Розгублений директор театру пробував тремтячим голосом пояснити аудиторії, що О. Руснак співає в Німеччині і не мав можливості вивчити російської мови. Кожен проспіваний на цьому вечорі О. Руснаком твір супроводжувався оваціями.

Наступного 1930-го року Орест Руснак здійснив друге турне по великих містах  радянської України.

У 1931 році Орест Руснак дає концерти в Чернівцях, місті своєї юності, а 7 травня цього ж року – у Львові. Співак відвідував Галичину  і під час німецької окупації. На початку липня 1942 року він  дав кілька концертів у Львові та Станиславові. Ось, що писала про виступи у Львові газета “Наші дні”:  “Три концерти тенора Мюнхенської опери Ореста Руснака у Львові на початку “мертвого сезону” були подією, що зелектризувала ввесь меломанний український світ. Цей уроженець зеленої Буковини, що здавна проживає за границею, спершу на студіях, опісля збираючи лаври на сцені, залишився проте вірним сином своєї країни. Сила відчуття й темпераменту Руснака визначають відразу його расову приналежність. Феноменальна легкість, з якою співак опановує слухачів, полягає мабуть, у надзвичайному поєднанні вміння й ерудиції з чаром його особовости. Коли до цього додати культуру й виразистість прекрасного голосу, – то маєте неповторну, на європейську мірку, мистецьку постать.”

Через рік, 24 травня 1943 р. у Львівській опері за участю Ореста Руснака відбулася прем’єра опери “Трубадур”.

Більшу частину свого свідомого життя митець перебував далеко від Батьківщини, виступав на чужих, не завжди привітних сценах. “Орест Руснак ніколи не переставав бути українським співаком і ніколи не втрачав духовного зв’язку з своїм рідним краєм. Руснак маніфестував це на своїх мистецьких виступах, і німецька публіка була цього свідома ”.

Орест Руснак належить до  молодшої когорти співаків,таких як Іра Маланюк, Михайло Голинський, які продовжуючи мистецькі традиції Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, Олександра Мишуги, завжди залишалися великими патріотами України, задля слави і процвітання якої  працювали усе своє життя.

КИРИК ОЛЕКСАНДРА,

старший науковий співробітник
Музично-меморіального музею С.Крушельницької у Львові

ЧАСТКА