23 вересня 2022 року виповнюється 150 років від дня народження Соломії Крушельницької. У цей ювілейний рік працівники Музею Соломії Крушельницької у Львові в рамках проекту “Від ювілею до ювілею” підготували ретроспективний огляд матеріалів про вшанування пам’яті співачки. Інформація про святкування 90- та 100-ліття артистки публікувалися у лютому і березні цього року.
110-ліття Соломії Крушельницької, на відміну від попередніх ювілеїв, не відзначалося на офіційному рівні. Радянська влада “забула” про цю дату і, можливо, це було на користь співачки. Адже, на початку 1980-х років криза радянської пропаганди сягнула апогею: події на виконання постанов компартії та уряду сприймалися, як правило,негативно, а формальне вшанування відомих представників української культури нівелювало особистості та знецінювало їх значення.
До цього ювілею дослідники життя та сценічної діяльності Соломії Крушельницької прийшли зі значними здобутками. І найбільший з них – двотомник матеріалів про співачку, упорядником якого був Михайло Головащенко. У 1978 році надруковано першу частину цього збірника, яка містила спогади про С. Крушельницьку, а у 1979 році вийшла друком друга частина – рецензії та листування. М. Головащенко працював над цією книжкою з кінця 1960-х років і планував її видати до 100-літнього ювілею С. Крушельницької. Проте, рукопис пролежав у видавництві “Музична Україна” майже десять років. Увесь цей час дослідник боровся з чиновниками та цензурою за право на життя своєї праці. У листі до Одарки Бандрівської на початку 1978 року він писав: “Нарешті! Великі затяті баталії все ж завершилися перемогою, хоч і говорять, що один у полі не воїн. 4 рази давали на рецензії, навіть до Львова (Інститут суспільних наук), ампутували, різали, коротили, викидали, хотіли взагалі … Виходить! Ось так.”
Про велику популярність книжки свідчить той факт, що вже через кілька років її наклад (30 тисяч примірників кожного тому) було вичерпано, а в 90-х роках минулого століття двотомник став бібліографічною рідкістю. Велике значення праці М. Головащенка полягає не лише в тому, що дослідник зібрав колосальний джерелознавчий матеріал за межами тодішнього радянського союзу, але й у тому, що цей матеріал спростовував радянський міф про трагічну долю співачки та неможливість Крушельницької реалізувати свій талант умовах капіталістичної дійсності. У передмові до першого тому Головащенко вперше подав правильний рік народження Крушельницької – 1872 – посилаючись на недавно знайдене метричне свідоцтво (насправді Свідоцтво про хрещення) співачки, яке зберігається у її племінниці О. К. Бандрівської.
У 1978 році львівське видавництво “Каменяр” друкує нарис-путівник по Музею Соломії Крушельницької у селі Біла (на Тернопільщині). Його автор Ігор Ґерета, один з фундаторів цього музею, зумів у форматі огляду музейної експозиції написати блискучу статтю про співачку з багатим фактажем, що охоплює головні віхи її життєтворчості та вшанування пам’яті артистки.
Популярністю у читачів користувалася книжка Валерії Врублевської “Соломія Крушельницька: роман-біографія”, що вийшла у видавництві “Молодь” 1979 року (наклад 50 тисяч примірників). На жаль, не можемо цього сказати, про її авторку, що зробила кар’єру завдяки чоловікові, який був партійним функціонером високого рангу. Для написання роману про Крушельницьку В. Врублевська скористалася ще неопублікованими матеріалами М. Головащенка, які “лежали” у видавництві. Про захист авторських прав у той час і за таких обставин не могло бути й мови. Тому цей негідний вчинок, незважаючи на величезні зусилля Михайла Івановича доказати плагіат, так і не дістав належної оцінки громадськості. Книжка дезорієнтувала читачів через компіляцію справжніх фактів біографії співачки, оригінальних документів (рецензії, листи) і фантазій авторки. Проте, як зазначалося, роман мав широку авдиторію, тому, що був першим художнім твором про Соломію Крушельницьку та містив багато цікавої інформації про особисте життя співачки. У 1986 році було здійснене друге видання цього твору (вид-во “Дніпро”, передмова О. Гончара), а в 1989 році вийшла російськомовна версія книжки у Москві (“Советский писатель”).
Найбільш резонансною подією, що збіглася з 110-літтям С. Крушельницької, став перший художній кінофільм про співачку. Фільм “Повернення Баттерфляй” створено на Київській студії ім. Довженка режисером Олегом Фіалком. Автором сценарію була В. Врублевська, у головній ролі – молода ленінградська актриса Олена Сафонова (згодом відома з популярної радянської мелодрами “Зимова вишня”), голос Крушельницької озвучувала Ґізела Ципола.
Фільм був побудований за принципом спогадів-ретроспекцій, знімали його у Львові та широко анонсували і обговорювали в пресі. Найбільше уваги дісталося молодому амбітному режисерові та головній героїні, значно менше – виконавцям другорядних ролей. А серед них, зокрема, був Іван Миколайчук, який створив життєво правдивий у своєму трагізмі образ Антона, брата Соломії Крушельницької.
Фільм був відзнятий російською мовою, а згодом продубльований українською. Прем’єра української версії кінострічки відбулася у Львові влітку 1983 року.
З гарними подарунками до ювілею співачки прийшли її земляки. Тернопільське бюро подорожей та екскурсій розробило маршрут вихідного дня “Соломія Крушельницька – українська співачка світової слави”, а обласна бібліотека для дорослих і товариство любителів книги видало перший бібліографічний довідник про Крушельницьку, який підготували Н. К. Іванко та П. К. Медведик.
Серед публікацій у пресі варто виділити статті Петра Медведика, присвячені окремим подіям та особам в житті Соломії Крушельницької, які друкувалися в журналі “Жовтень“ (№ №9,11 1982) та у газеті “Вільне життя” (18.03.1983).
Урочисті заходи, присвячені ювілею артистки, були нечисленними. Наприкінці 1983 року у Львові відбулися два вечори-концерти – у консерваторії та філармонії. Цей факт викликає подив, адже вже кілька років була відома правильна дата народження С. Крушельницької. Про урочистий вечір у Львівській філармонії повідомили г. Вільна Україна (стаття Л. Бабюк “Пам’яті славетної співачки”) та журнал “Жовтень” аж на початку 1984 року. Програма вечора була побудована у “кращих традиціях” радянських заходів, а концерт, у якому брали участь учні музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької та відомі артисти Львівської опери, відзначався жанровою строкатістю.
Назагал, в організації заходів цього ювілею відчувалася відсутність Одарки Бандрівської (Дарія Карлівна померла 5 травня 1981 року), яка завдяки своєму авторитету та професійності підтримувала високий рівень усіх подій, що відбувалися на вшанування пам’яті співачки.
На завершення, хочеться згадати про оголошення, яке напередодні 110-літнього ювілею С. Крушельницької помістив у газеті “Культура і життя“ (22.11.1981) Михайло Головащенко.
До шанувальників великої співачки
У Львові вирішено створити меморіальний музей всесвітньо відомої співачки. заслуженого діяча мистецтв УРСР, професора Львівської консерваторії імені М. В. Лисенка Соломії Амвросіївни Крушельницької (1872-1952).
Музей відкриється в будинку №23 по вул. Чернишевського, де з 1904 по 1952 рік жила велика актриса.
Звертаємося до читачів газети “Культура і життя” з проханням надсилати відповідні матеріали, документи на адресу: Львів, вул. Івана Франка, 152-154, Музей Івана Франка, оргкомітету музею С. А. Крушельницької.
Саме цей музей – Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові, – який відкрився у 1989 році, стане центром відзначення майбутніх ювілеїв Артистки.
Матеріал підготували:
Галина Тихобаєва, Олександра Кирик
