Сторіччя від дня народження Соломії Крушельницької відзначалося за рішенням ЮНЕСКО. Це спонукало радянську владу очолити святкування ювілею співачки в Україні. Наказом міністра культури Української РСР від 6 липня 1973 року була створена Республіканська ювілейна комісія, якій доручили розробити і затвердити заходи по відзначенню 100-річчя з дня народження С. А. Крушельницької. Очолив комісію народний артист Радянського Союзу Дмитро Гнатюк, який в інтерв’ю кореспондентові газети “Культура і життя” розповів “про те, що робиться в Україні в зв’язку з підготовкою до цього славного ювілею”.
Всесоюзна фірма “Мелодія” випустила сувенірний альбом грамплатівок з реставрованими записами оперних арій та пісень у виконанні С. Крушельницької. До альбому ввійшли дві платівки-гіганти , на яких записано 22 твори з репертуару співачки, а також невеличкий буклет з текстом і фотографіями ювілярки. Державне видавництво “Мистецтво” випустило поштову листівку з фото С. Крушельницької. Відбулися святкування на батьківщині С. Крушельницької. 21 вересня в селі Білявинці урочисто відкрили меморіальну дошку на будинку, де народилася співачка. 22 вересня у Тернопільському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбувся урочистий вечір, на якому з доповіддю виступив Михайло Головащенко, зі спогадами – Микола Колесса та Анатолій Кос-Анатольський. Поети В. Вихрущ та Р. Братунь прочитали вірші, присвячені С. Крушельницькій. Закінчився вечір великим концертом. Наступного дня свято продовжилося в Білій, де відбулися урочистий мітинг та концерт. Крім того, був проведений капітальний ремонт кімнати-музею С. Крушельницької та поновлена музейна експозиція. Перед будинком школи планувалося встановити погруддя співачки роботи львівського скульптора Луки Біганича (сьогодні ця робота знаходиться в експозиції Білецького меморіального музею Соломії Крушельницької ).
24 вересня у Київському оперному театрі відбувся урочистий концерт, про який відзвітувало світовій громадськості РАТАУ, єдине у той час офіційне пресове агентство в Україні, що мало право інформувати іноземні ЗМІ. “Святкування ювілею видатної актриси, яке пройшло по всій нашій республіці, завершилося 24 вересня урочистим вечором у Київському академічному театрі опери та балету ім. Т. Г. Шевченка. Теплим словом про славну дочку українського народу його відкрив голова Республіканської ювілейної комісії, народний артист СРСР Д. М. Гнатюк. Соломія Крушельницька, сказав він, заслужила небачені почесті і визнання в світі, полонила серця найвимогливіших критиків і слухачів своїм чистим, “як роса на польових квітах” голосом, артистичним смаком і музикальністю. Велика співачка, більша частина життя якої пройшла у важких умовах капіталістичної дійсності , не мислила свого мистецтва поза зв’язком з життям трудового народу. У 1939 році Соломія Крушельницька приїхала у Львів, а незабаром разом з усіма трудящими сердечно привітала історичний акт возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною.
Про життєвий і творчий шлях,Соломії Крушельницької, сповнений оптимізму, віри у в світле майбутнє народу, говорили відомі українські композитори – народний артист УРСР А. Кос-Анатольський і заслужений діяч мистецтв України М. Скорик.”
Концерт, у якому взяли участь провідні солісти оперних театрів та відомі музиканти, був справді урочистим. “Кожен вокальний і музичний номер, яким передують літературні заставки, відтворюють яскраві події з творчого життя Крушельницької. Звучить музика Глінки, Чайковського, Пуччіні. Заслужений артист РРФСР М. Кіришев виконує арію Сусаніна, солістка Одеської опери народна артистка СРСР Н. Ткаченко – аріозо Куми і арію Чіо-Чіо-сан, народний артист УРСР А. Солов’яненко – арію Каварадоссі. Чарівні мелодії, які так любила Соломія Крушельницька, дарують слухачам заслужені артистки УРСР – сестри Марія, Ніна і Даниїла Байко. … Як оду у славу великої співачки було сприйнято “Скерцо” М. Колесси у виконанні лауреата Республіканського конкурсу імені М. В. Лисенка піаністки М. Крушельницької. Урочисто прозвучав заключний хор з опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”. Керували симфонічним оркестром Київського оперного театру В. Кожухар, І. Гамкало, О. Рябов.
Проте, не всі заплановані заходи до 100-річчя Соломії Крушельницької були реалізовані. Не вийшов друком збірник матеріалів Михайла Головащенка. Книжка фактично була заблокована у видавництві “Музична Україна” до кінця 1970-х років. Не побачив світ також і великий фотоальбом (15 друк. аркушів) “Соломія Крушельницька в фотографіях”, підготований до друку цим дослідником. Не відбувся ювілейний концерт у Львівському оперному театрі. Серед анонсованих Головою ювілейної комісії Д. Гнатюком ювілейних вечорів і концертів у всіх областях республіки, відбулися лише деякі, і більшість з них – з ініціативи місцевих активістів-популяризаторів творчості співачки.
Львівська консерваторія вшанувала Соломію Крушельницьку вечором пам’яті, на якому виступили заслужений артист УРСР В. П. Кобжицький (вступне слово), а також Одарка Бандрівська, Микола Колесса . А. Кос-Анатольський “приніс в дарунок рідній консерваторії нові, досі нам невідомі листи Артуро Тосканіні, де він багато пише про нашу славетну землячку”. У концерті виступили Павлина Криницька, Ніна Богданова, Марія Байко та Павло Кармалюк. 27 вересня також відбувся урочистий вечір у Львівській музичній школі-інтернаті ім.С. Крушельницької.
В Івано-Франківську, у залі обласної філармонії відбувся концерт, про який помістила коротке повідомлення (автор – Юрій Крих ) “Прикарпатська правда” за 16 жовтня 1973 року. Зі вступним словом до присутніх звернулася арфістка!? Марія Ігнатюк, зі спогадами виступила учениця Соломії Крушельницької Божена Антоневич, вона ж виконала твори з репертуару співачки. У концерті взяли участь солісти філармонії та учні музичного училища. У фойє була розгорнена фотовиставка, присвячена ювілярці, яку влаштували працівники Івано- Франківського краєзнавчого музею.
Урочистий ювілейний вечір відбувся у м. Рівне, в залі музичного училища, на який була запрошена Одарка Бандрівська , а її учениця Надія Котлар виконала українські народні пісні з репертуару Крушельницької.
Два вечори на пошану Соломії Крушельницької відбулися на початку 1974 року у США та Канаді. Перший – у Літературно-мистецькому клубі Нью-Йорка, на якому з доповіддю “Ренесанс Соломії Крушельницької” виступив співак Т. Терен-Юськів. Другий – у Торонто, організований Комітетом Українок Канади, де доповіддю виступила О. Бризкун-Соколик.
Статті і публікації матеріалів про С. Крушельницьку в періодичній пресі були численними, проте вони займали останні сторінки газет. Усі передовиці писали про перебування генерального секретаря комуністичної партії СРСР Брежнєва з “дружнім візитом” у Болгарії, Ташкенті, Індії та друкували його нескінченні промови, які переривалися “бурхливими, тривалими оплесками”.
Найбільше матеріалів надрукувала газета “Культура і життя” (спадкоємиця “Радянської культури”), кілька її номерів фактично були присвячені Соломії Крушельницькій. Очевидно, у цьому була велика заслуга Михайла Головащенка, який у той час був співробітником цієї газети. Тут були вперше надруковані уривки зі спогадів сучасників Крушельницької – Маротті, Папасольї, Кортопассі, Оверлло – що згодом увійшли до книжки дослідника . “Літературна Україна” теж присвятила свої сторінки матеріалам про ювілярку. Цікавий допис А. Кос- Анатольського, де він опублікував два листи Артуро Тосканіні зі згадкою про Крушельницьку, які композитору надіслала Джуліана Вентурі. Активно друкує свої художні твори, присвячені С. Крушельницькій, співробітниця “Літературної України” Ганна Заєць:оповідання “Вибух Везувію. Епізод з життя Соломії Крушельницької” (ЛУ), нарис “Справді мужня жінка” (Вільна Україна), “Радість Соломії. Епізоди із сценарію до художнього фільму” (Чорноморська комуна). І, якщо продовжувати тему художньої літератури, то необхідно сказати, що усі часописи рясніли поетичними присвятами ювілярці, авторами яких були відомі українські поети – В. Коротич, Р. Лубківський В. Лучук, С. Майданська, В.Вихрущ, О. Сенатович та інші.
Статті і публікації, а також репортажі з ювілейних заходів друкують обласні газети: “Вільна Україна” (Львів), “Вільне життя” (Тернопіль), “Прикарпатська правда” (Івано-Франківськ),“Червоний прапор” (Рівне), “Вечерняя Одесса”. Молодіжна газета тернопільщини “Ровесник” опублікувала розлогу та змістовну статтю Ігоря Герети “У сузір’ї світової слави”, автору якої вдалося уникнути не лише загальників, але й славнів комуністичній партії та радянському уряду.
Усі тогочасні журнали в Україні надрукували матеріали до ювілей Соломії Крушельницької. Автором більшості з них був М. Головащенко. Його статті та публікації помістили журнали “Музика”, “Україна”, “Промінь”, “Всесвіт”. Ці матеріали передруковували українськомовні та англомовні часописи Канади і США.
Звертає на себе увагу об’єктивна і фахова стаття Олександра Зелінського “Безмертя співу” в ж. “Жовтень” (№9, 1973). Посилаючись на спомин С. Людкевича про С. Крушельницьку, що був надрукований у збірнику І. Деркача “Славетна співачка” (1956), де автор шкодує, що “ми не зібрали спогадів і статей від багатьох її сучасників”, О. Зелінський закликає усіх долучитися до збору матеріалів про артистку: “…сучасні дослідники повинні краплю за краплею визбирувати їх по сторінках вітчизняної та зарубіжної преси, в мемуарах співаків, у розвідках, присвячених світовому вокалу. Те, що вдасться виявити, засвідчуватиме про велику роль, яку відіграла Соломія Крушельницька в світовому музичному житті кінця ХІХ – першої чверті ХХ століття”.
100-літній ювілей Соломії Крушельницької, на відміну від 90-річчя співачки, відзначався в іншій суспільно-політичній атмосфері. Період “відлиги” першої половини 1960-х років, що викликав творче піднесення української інтелігенції, змінився партійно-державним та ідеологічним диктатом. Для пропаганди комуністичної ідеології влада організовувала великі політичні кампанії відзначення річниць революції, ювілеїв вождів світового пролетаріату. З цією ж метою було використано також ювілейні заходи з нагоди 100-річчя Лесі Українки та Василя Стефаника, 125-річчя Миколи Лисенка, творчість яких була відповідно канонізована для досягнення мети.
Не оминула ця тенденція і ювілей Соломії Крушельницької. Безперечною вимогою до програм урочистих вечорів, концертів було включення творів, які прославляли “керівну роль партії в будівництві нового життя, зміцненні дружби радянських народів”. На кожному заході обов’язковою була фіксація присутності партійних урядовців. За дотриманням комуністичних канонів у виступах, статтях, доповідях пильно стежила цензура. Навіть народні артисти і депутати верховної ради не могли собі дозволити не згадати про “доленосні зміни в житті співачки та українського народу, які приніс 1939 рік”.
Та, незважаючи на це, 100-річчя Соломії Крушельницької було гідно відзначено в Україні та за кордоном. Кожен ювілейний захід справді був урочистим, а в пресі за цей рік було надруковано майже 100 публікацій, присвячених великій Артистці. У цьому, передусім, заслуга дослідників життя і творчості Крушельницької та представників інтелігенції, які чітко усвідомлювали своє громадське покликання як виразників національної культури. Натхненні відчуттям власної місії, вони долали бар’єри ідеологічного диктату та активно пропагували ім’я Соломії Крушельницької.
Матеріал підготували співробітники Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові:
Галина Тихобаєва, заступник директора
Олександра Кирик, старший науковий співробітник
