З Іваном Франком Станіслав Людкевич особисто познайомився, будучи студентом Львівського університету. В той час композитор входячи до студентського товариства «Академічна громада». Молодого студента уповноважують бути музичним референтом і організатором концерту до 25-літнього творчого ювілею І.Франка. Згодом, 1901 р.обидва діячі виявили солідарну позицію у підтримці боротьби українських студентів за український університет у Львові. З того ж часу обоє співпрацювали в Етнографічній комісії Наукового Товариства імені Т. Шевченка. С. Людкевич був також організатором концерту до 40-річного творчого ювілею письменника, який відзначався 1913 р.
Взаємооцінка обох діячів бере початок з 1898 р., коли І. Франко усно іронічно схвалив виконаний на ювілейному концерті твір С. Людкевича «Вічний революціонер», а згодом – 1901 р. статтю композитора «Наші співаки а народна справа», опубліковану у журналі «Молода Україна». 1905 р. І. Франко високо оцінив перше число журналу «Артистичний вістник», який виходив під редакцією С. Людкевича та І. Труша, і тоді ж опублікував там свою статтю «Думки профана на музикальні теми». 1906 р. С. Людкевич прислухався до порад Каменяра щодо класифікації народнопісенного матеріалу, який був зібраний О. Роздольським і розшифровувався композитором для публікації окремим збірником. Збірник «Галицько-руські народні мелодії», що вийшов як два випуски «Етнографічного збірника НТШ» в 1906-1907 рр. здобув високу оцінку І. Франка на сторінках «Літературно-наукового вістника» і вивів українську фольклористику на чільне місце в Європі. На виставці експонуються примірники журналів «Молода Україна», «Артистичний вісник», обкладинку збірника «Зів’ялі листки», фото членів редакції «Артистичного вістника», збірник С. Людкевича–О. Роздольського.
С. Людкевич впродовж майже 70 років творчої діяльності постійно звертався до Франкових текстів і сюжетів. Виставка експонує автографи і публікації більшості з цих творів. Після хору з оркестром «Вічний революціонер», виконаного 1898 р. на 25-літньому ювілеї творчої діяльності І. Франка, С. Людкевич вже по смерті письменника 1924 р. створив симфонічну поему «Каменярі», використавши в ній мелодію пісні «Не пора». Твір цей виконувався на Франківській академії з нагоди відкриття надмогильного пам’ятника І. Франкові на Личаківському цвинтарі.
У підготовці до вшанування 25-тих роковин смерті письменника, 1941 р. композитор створив кантату «Наймит», хор з оркестром «Конкістадори» та солоспів «Восени». На жаль, воєнні події перешкодили проведенню урочистих заходів, присвячених пам’ятній даті. У ті ж роки С. Людкевич написав статтю «Іван Франко як знавець українського мелодійного фольклору» (1939-1940) та опублікував свій спогад про письменника «Перший Франківський концерт» (1942). А до вшанування 100-річного ювілею І. Франка, який постановою Всесвітньої Ради Миру 1956 р. відзначався у всесвітньому масштабі, композитор створив симфонічні поеми «Мойсей» (драматична картина на основі заключного розділу однойменної поеми), «Не забудь юних днів», а також «Монолог Мойсея» («О Ізраілю…») для голосу з оркестром, а також написав статтю «Іван Франко і музика». Останній твір С. Людкевича на Франківський текст – солоспів «Коваль», створений 1967 р.
Пропонована виставка Іван Франко у житті та творчості Станіслава Людкевича побудована на матеріалах фонду Станіслава Людкевича, який зберігається у його домашньому архіві.
Яким Горак, кандидат мистецтвознавства
