Роман Савицький вперше відвідав наш музей восени 1993 року, про що свідчить його запис у Книзі вражень: “Сердечно вдячний за всі чудові вражіння у Музею С. Крушельницької. Чудова збірка історичних документів неперевершеної ніким нашої найдорожчої української співачки – великої мисткині”. У вересні 1994 року він був серед гостей Соломіїного дому під час святкування Дня народження співачки. А в 1996 році брав участь у Наукових читаннях, виступивши з доповіддю “Соломія Крушельницька в музикознавчій літературі Заходу”. З цього часу починається наше спілкування та зав’язується  листування. Про листи Р. Савицького хочеться сказати окремо. Він мав свій, особливий спосіб подачі інформації, що невимушено поєднував – об’єктивно-аналітичний виклад з ліричними відступами та іронічними коментарями. Його листи були завжди цікавими, інформативними, дотепними, часом несподівано відвертими. Саме в листах, на нашу думку, найбільш яскраво розкривається особистість Романа Савицького. Тому хочемо представити кілька фрагментів з нашої кореспонденції.

28.ІІ.2000

Вельмишановна п. Галино!

          Втішився Вашим листом, хоч не все у Вас у мажорній тонації. У нас теж сумно без Каранович і без Витвицького. Про них я вже надрукував в англ.[ійській] мові, буде також в укр.[аїнській]. Згадуєте Козаренка – дуже обдарована людина із Коломиї / як і Витвицький, Каранович, челіст Фоерманн /. За комплімент дякую літературний, але я сам ошелешений багатством семантики та взагалі рівнем викладу думок Козаренка! Його публікації страх смачні!

          Можу бути лиш вдячний за Ваші заходи для вшанування батька; а радіо гостинної Оленки О.[нуфрів] пересилає касету через Нат. Кашкадамову. Тішуся.

          Маю страх роботи із “Енц.[иклопедією] Діаспори”, але іде це вперід як і ми всі, бо іти назад було б вкрай нецікаво!!  …

Радію “Мойсеєм” та наданням театру ім’я С. Крушельницької. Дуже гарно, логічно; так давно про це говорила Стефа Павлишин.

          Можу Вам прислати 2 екз. книжки Деркача про Менцинського.  Треба? /це від Д. Каранович/.

Ст. Максимюк відкрив Анну Крушельницьку! Я челістку Христю Колессу /диски “Electrola”/.

          Щиро вітаю Вас, п. Ірену, п. Роксоляну з весною! Хай росте та міцніє наша спів-праця!

Ваш Р. Савицький, мол. –

    P.S. Спішу, і письмо вкрай неписьменне!

12 січня 2001

Дорогі пані, Галино та Ірино!

          Ваші картки та листи дуже мені цікаві і потрібні, а повітряні лінії, якими вони летять, зв’язують мене із краєм. Я вже не чуюсь таким відірваним від пня і можу розвиватись і дихати як автор. Мені цікаво, як вийшла передача “Віють вітри”, бо зараз планую відновити колишні доповіді та представити цю тему в Нью-Йорку /НТШ/ та у м. Філадельфія, де я виростав … […]

          Сьогодні для мене особливо сумний день, 12 січня. Вже 9 год. ночі, пора кінчати роботи і писанини. На батьковому фортепіано, яке він ще вживав /востаннє/ 12 січня 1960, горить лампадка. Полум’я теплить кімнату, виповнену музейними експонатами із світу музики, сповнену історією та ясними спогадами про одно життя пориву і посвяти…

          Я не сам у хаті. При мені кіт “Рахманінов” /сумні очі і великі передні лапи, мов у цього віртуоза/, і музика Літургії Дилецького…

Треба заглибитись в Думи і в молитву до Музи, попрохати знов щастя на прийдешньому шляху шукань серйозного, інколи й смішного…

          І Вам, дорогі, віншую того самого щастя на 2001 благословенств для Музею, для Вас і всіх Ваших.

На все добре!

Ваш Р. Савицький, мол.–

Впродовж 1997-2012 років Р. Савицький також листується із Зеновією Штундер, вдовою Станіслава Людкевича, дослідницею його життя і творчості. “Тональність” цих листів, які збереглися в Меморіальному музеї композитора, дещо інша – переважно інформативно-ділова зі збереженням усіх епістолярних  “етикетів”, в яких відчувається велика повага до хранительки скарбів Дому Людкевича – філії нашого музею.

          26 квітня 1998

Високоповажана пані Зеновіє!

Ваше добре письмо із 26 лютого вже давно кличе о мою відповідь. Все пішло шкереберть, коли мусів “зложити візиту” до шпиталю, де у програмі була операція жовчі із перервою від занять на 2 тижні. Та я вже знов “граю” на машинці …

Я вже питав листовно п. “Лясю” Старосольську (мова про Уляну Любович-Старосольську –Г.Т.) чи дійсно С. Людкевич познайомився із Л. Українкою в домі Старосольських. Можливо вона Вам відповіла впрост листом.

Не журіться пропажею касети із голосом СЛ.[Станіслава Людкевича] Тепер я виконаю це вдруге, додавши записи творів СЛ із діаспори. При тій нагоді можна буде поправити звук вже історичних записів. Касету чи бобіну передам Вам вже особисто, коли прибуду у Львів при кінці липня ц.р.

Я спеціально контактувався із В. Витвицьким відносно листів СЛ до него. На жаль, він не має нічого із 1930-их, бо основна часть його архіву пропала в час війни /тоді й загинула його велика праця про форт.[епіанну] музику Барвінського/. Ромко Рудницький та його мати Марія Сокіл тепер шукають за такими листами в архіві Антона Р. Якщо щось вийде на денне світло, то Роман мене повідомить. До речі, доктор Витвицький питає, чи Ви маєте його давню статтю п. з. “С. Людкевич зблизька?” /Він міг би надіслати/. …

Із пошаною й щирим вітанням із весною.                 Ваш Р.Савицький, мол. –

18 квітня 2012

Високоповажана п. Зеню!

Посилаю в аудіо записі збірку музичних творів великого композитора Станіслава Людкевича. Є там твори різних років, всі, які походять із архіву мойого татка Романа, та і з моєї власної колекції. Я вже не молодий, і мені дуже залежить, щоб ці цінні речі збереглися, але не на чужині, а у рідному Львові. Тому-то посилаю їх на Вашу адресу.

          З різних джерел знаю, що Ви, ласкава пані, продовжуєте працювати над творчою спадщиною Вашого св. п. МУЖА, і за це Вам належить велика подяка і низький уклін. С. Людкевич належав до творчої когорти великого калібру, такого, якого ледви чи можна б сьогодні знайти в самій Україні, не кажу вже нічого про діаспору. Тому його твори треба зберігати із великою увагою.

З великою приємністю згадую хвилини, коли я відвідував Ваш цінний дім, щоб поспілкуватися з Вами на музичні теми, як то кажуть, “для духа святого”.

Із великою пошаною та музичним привітом

          Ваш        Роман Савицький мол.

П.С. Записи є давнішого походження, але їх можна у Вас продемонструвати або у Л.[ьвівському] радіо, або в Музею Соломії Крушельницької.

Роман Савицький був у курсі всіх справ нашого Музею. Як справжній друг радів нашим успіхам, переймався проблемами, намагався допомогти. Разом з листами ми систематично отримували від нашого адресата цінні матеріали про українських композиторів, співаків та музикантів діаспори, зокрема, невідомі нам статті про С. Крушельницьку в енциклопедіях, словниках та інших виданнях на Заході. Уже в 1997 році вони налічували 270 одиниць збереження! Серед подарунків були особливі та оригінальні. Приїхавши до Львова у серпні 1998 року, серед іншого Р. Савицький привіз … фрагмент балконної ложі “Metropoliten opera”! Тоді в Нью-Йорку розбирали стару будівлю оперного театру (того самого, який бачила Крушельницька ще у 1928 році!), і сьогодні, завдяки Савицькому, у фондах нашого музею зберігається його частинка.

Серед захоплень Романа Савицького – музикознавство, бібліографія, компонування музичних творів, кінематографія, поезія – особливе місце займала фотографія. У жовтні 2003 року в Музеї Соломії Крушельницької експонувалася виставка “Осінні елегії Романа Савицького”, де були представлені півсотні світлин нашого приятеля. І тут елегійно-іронічний стиль не зраджує автора, хіба що додаються до нього ностальгійні ноти. За словами митця, його фотографії, – “це світ великих мрій про рідний край у формі візуальної поезії про красу та силу, утривалених душею, посилених та побільшених любов’ю до Батьківщини. Бо ж Україна завелика для малих мрій!…” На виставці були представлені фото різних років – кадри родинної фотохроніки, домашні улюбленці, міські краєвиди, пейзажі України та Америки. А назви їх настільки промовисті, що характеризують не лише світ зацікавлень автора, а й передають його особистісні рефлексії: “Зв’язок поколінь: батько, мати, Міка”, “Любимчик “Сясьо”-ловець”, “Природа схоплена на “гарячому”, “Кремфорд розширює рамки екрана”, “Над Ринком панує Посейдон ще й  захищає Ратушу тризубом” …

Друга фотовиставка Романа Савицького-фотомитця демонструвалася в Музеї у грудні 2006 року і була присвячена Миколі Колессі. Свою назву “Микола Колесса – Маестро століття” вона отримала від заголовка статті Р. Савицького, опублікованій у газеті “Свобода” (США) до 95-ліття композитора (1998). Автор статті, який з великим пієтетом ставився до постаті і творчості Миколи Колесси, зі знанням справи окреслює його діяльність як диригента і педагога, майстерно вплітаючи в інформативну тканину особисті коментарі. І знову хочеться зацитувати:

“Під батутою маестра оркестрові шедеври Бетовена, Моцарта, Чайковського та інших композиторів, чеська музика і безліч прем’єр українських композиторів. У 1939 році він першим дириґував фортепіяновим концертом В. Барвінського, який згодом вважався загубленим (в наш час твір віднайдено). Перші звукозаписи “Кавказу” і “Заповіту” блискуче відображають ґеніяльність шевченкових текстів у сплаві з унікальною музикою С. Людкевича. Ця велич “Кавказу”, який досягнув рідкісних в українській музиці висот, була відображена дириґентом за допомогою унікального звуковидобуття: М. Колесса обдарований спеціяльним відчуттям епічно-патріотичного жанру…

Дириґентська паличка М. Колесси надихала музичне життя і спричинила ріст стандартів виконання. …  

Його колишні студенти тепер керують оркестрами оперних театрів, філармоній та хорами; їх так багато, що маестра справедливо вважають засновником окремої Львівської школи дириґування. … Свої знання й час він щедро дарував з тією великодушною посмішкою, яка граничить з благословенням.”

На виставці “Микола Колесса – Маестро століття” експонувалися світлини, зроблені Романом Савицьким під час перебування композитора у США (1994 р.), де патріарх української музики разом з  Дарією Гординською-Каранович, Василем Витвицьким та Любкою Колессою. Цікаво “схоплений” фотографом маестро у своєму робочому кабінеті (1998), пам’ятні фото з ювілейних концертів, присвячених 100-річчю М. Колесси (2003).

Кожен приїзд до Львова і прихід до нашого музею Романа Савицького був пов’язаний з якоюсь подією. Ми мали нагоду слухати надзвичайно цікаві лекції музикознавця про Соломію Крушельницьку в контексті його бібліографічних та фонографічних досліджень співачки, про “зірок” Голівуду з українським корінням, видатних музикантів різних національностей, життя і творчість яких була пов’язана зі Львовом. У грудні 2003 року в музеї Соломії Крушельницької відбувся концерт камерної музики за участі відомих музикантів – Петра Цегельського (скрипка) та Етели Чуприк (фортепіано),  ініціатором та організатором якого був Р. Савицький. Вступне слово і супровід концерту ще раз засвідчили його глибокі знання не лише в царині української музики, а й європейської класики, адже програму концерту складали твори Сезара Франка, Сергія Прокоф’єва, Моріса Равеля. Через кілька місяців 11 лютого 2004 року Р. Савицький виступив на науковій конференції, присвяченій 125-літтю Станіслава Людкевича, з цікавою доповіддю “Кавказ” у Львові знову”.

За словами професора Наталі Кашкадамової, Роман Савицький-молодший як музикознавець мав свою улюблену тему дослідження – “вивчав впливи українських мелодій та історико-літературних сюжетів на твори світової музики”. Яскравим прикладом такої праці стала передача на Львівському радіо “Віють вітри, віють буйні …” – захоплююча мандрівка мелодії української народної пісні від Лисенка до Ліста та до джазових імпровізацій ХХ століття.  Треба сказати, що у той час, початок 2000-х років, такий підхід до популяризації української музики був справжнім відкриттям не лише для любителів, але й для  професіоналів.

Бібліографія статей Р. Савицького, які стосуються С. Крушельницької невелика, проте дуже чітко відображає позицію автора та його професійні вподобання. Ще в 1960-х роках молодий музикознавець звернувся до дискографічної спадщини співачки, надрукувавши у часописах “Свобода” і “Новий шлях” замітку “Співає С. Крушельницька” (1964)  та відгук на доповідь С. Максимюка “С. Крушельницька і її фонографічна спадщина”, виголошену в Українській Вільній Академії Наук в Нью-Йорку (1965). У 2004 році Р. Савицький друкує бібліографічно-критичний есей “Американський портрет Соломії Крушельницької”, де подає спростування поширеної помилки щодо дати гастролей співачки у США. Автор статті, аналізуючи інформацію в німецьких лексиконах, праці американських дискографів, статті італійських музикознавців та матеріали українських дослідників, переконливо доводить, що гастролі С. Крушельницької у США відбулися у 1928 році, а інші дати (1927 та 1929) є помилковими. Свідчать про це і “матеріальні” докази, на які посилається Савицький – записи фірмою “Колумбія” українських народних пісень у виконанні співачки та фото артистки, зроблене у Нью-Йорку того року. Завершується стаття роздумами автора про плинність часу та людську пам’ять: “Особливо сильні пережиття так закорінені в нашій пам’яті, що мають властивість і дивну силу раз-у-раз повертати нас у те минуле. Такі переживання приковують нашу свідомість до цього минулого, котре для нас не втрачає ні актуальності, ні чару, і тим самим здатні зупинити час. У рівчаках історичних вже американських дисків та між рамками згаданого вже американського фото звичайно швидкохідний час – зупинився. І навіть в наші дні у тих предметах він владно повертає нас в рік 1928-ий. Він, той мінливий мент, спинився заради нас …”

Цей ліричний, і такий характерний для Романа Савицького монолог, з погляду дня сьогоднішнього звучить особливо проникливо, бо нагадує нам той час, коли він несподівано з’являвся на порозі музею, виповнюючи простір своєю присутністю, а нас увагою і доброзичливістю. Час, якого вже не повернути …

Галина Тихобаєва, заступник директора Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Суспільно-політичні події, що призвели до незалежності України у 1991 році, змінили вектор культурного життя країни.

Знаковою подією для вшанування Соломії Крушельницької стала організація фестивалів на честь співачки. Перший фестиваль відбувся за ініціативи головного диригента Львівського театру опери та балету ім. І. Франка Ігоря Лацанича у листопаді 1988 року, і, як писала тодішня преса, “вдався на славу”. Великий ентузіазм організаторів та успіх серед публіки сприяли тому, що фестивалі стали відбуватися щорічно.

У 1991 році у Львові відбувся Перший міжнародний конкурс оперних співаків ім. Соломії Крушельницької. У статті, присвяченій цій події, музикознавець Любов Кияновська зазначала: “Вільна країна має багато атрибутів, до яких належать і власні мистецькі змагання європейського і світового масштабу. Як гарно, що прилетіла до нас оця перша ластівка і сповістила про прихід весни, нового життя” (ж. Музика, 1992, №2).

Відкриття Львівського музично-меморіального музею Соломії Крушельницької (1989) стало другою важливою подією, що змінила формат вшанування пам’яті артистки.

Повертаючись до подій, присвячених 120-літньому ювілею Соломії Крушельницької, зазначимо, що вони переважно зосереджувались у Львові. Вшанували співачку двома великими концертами у залі ім. С. Людкевича обласної філармонії. Перший відбувся 24 вересня, його організаторами були Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка (колишня Львівська консерваторія) та Львівська музична школа ім. С. Крушельницької. У програмі концерту крім вихованців цих закладів брали участь відомі музиканти (Марія Крушельницька, Лідія Шутко) та лауреати Першого конкурсу оперних співаків ім. Крушельницької Неоніла Козятинська і Степан П’ятничко. Вступне слово виголосив Микола Колесса, а провадив концерт популярний телеведучий Петро Остапишин. На сцені експонувалася виставка з фондів Музично-меморіального музею С. Крушельницької.

Другий захід, що відбувся 23 жовтня, організували управління культури міста та області, спілка композиторів і Львівська філармонія. Він складався з урочистої академії, під час якої виступили Мирослав Скорик, Микола Колеса, Лариса Крушельницька, Галина Тихобаєва, Володимир Овсійчук, Степан Генсірук (учень С. Крушельницької ) та Ростислав Братунь. У концерті взяли участь квартет театру-студії “Доля”, солісти та симфонічний оркестр філармонії, дипломанти і лауреати Першого конкурсу ім. С.Крушельницької.

Новостворений Музеї Соломії Крушельницької у Львові активно долучився до ювілейних заходів. 23 вересня, в день народження співачки тут зібралися її сучасники й учні, найближчі приятелі музею, музична еліта міста.

Спогадами про Крушельницьку поділилися Микола Колесса, Мирослав Скорик, Степан Генсірук. Відбувся невеликий камерний концерт за участі співачки зі США Ляриси Магун-Гурин (партія фортепіано – Марина Крих) та театру-студії “Доля”. Гості оглянули виставку “Велика родина”, а працівники музею отримали цінний подарунок від Галини Стернюк – матеріали про виступи співачки в Буенос-Айресі.

Ще два камерних концерти, присвячені 120-літтю Соломії Крушельницької,  відбулися в Музеї співачки у листопаді: Олександра Линишин (концертмейстер –Ярослава Матюха) виконала солоспіви галицьких композиторів, а в рамках фестивалю італійська співачки Анни Різі в ансамблі з піаністкою і композитором  Аллою Сіренко запропонувала слухачам твори західноєвропейських композиторів та подарувала слухачам дві українські народні пісні.

З 19 до 29 листопада у Львові відбувався IV Міжнародний фестиваль оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької. Його активно анонсувала преса. “Наближається чергове мистецьке коронування Львова. Соломія Крушельницька – його нев’януча принцеса”, – писала газета “Експрес”. Організатори фестивалю мали серйозні фінансові труднощі, про які розповів І. Лацанич кореспондентові газети “Ратуша”. Молода держава не могла підтримати фестиваль, а спонсори, які щойно “народжувались” в Україні були ненадійними. Незважаючи на це, десятиденний! фестиваль проходив (вперше і востаннє у своїй історії!) аж на чотирьох майданчиках: вистави відбувалися у театрі, майстер класи – в консерваторії, у музеї Соломії Крушельницької – камерні концерти, а в Будинку актора демонструвалися відеофільми оперної класики.

Програма фестивалю була поділена між двома ювілярами – Миколою Лисенком (150 років) і Соломією Крушельницькою. Перша його частина була представлена операми композитора “Наталка Полтавка”, “Різдвяна ніч”, “Ноктюрн” та концертом з творів Лисенка у виконанні учнів і викладачів музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької. У другій – світова оперна класика:“Трубадур” та “Отелло” Д. Верді, “Мадам Баттерфляй” і “Тоска” Д. Пуччіні, “Кармен” Ж. Бізе, а також “Іоланта” П. Чайковського. Завершився фестиваль Гала концертом.

Традиційно вшанували Соломію Крушельницьку на її батьківщині. Зокрема, у Меморіальному музеї співачки в с. Біла. У Тернопільській обласній філармонії відбувся концерт учнів та викладачів музичного училища ім. С. Крушельницької.

Гарним подарунком до ювілею стало видання збірника “Віночок Соломії Крушельницької” (матеріали зібрав та упорядкував П. Медведик), який, рідна Тернопільщина присвятила 120-річчю з дня народження славетної землячки. До книжки увійшли поетичні та музичні присвяти С. Крушельницькій, подано оперний і концертний репертуар артистки, грамофонні та магнітофонні записи голосу співачки, підбірка висловлювань відомих діячів культури про неї.

Львівські і тернопільські періодичні видання на своїх сторінках друкували інформацію про заходи, які відбулися до ювілею співачки. Газета “Літературна Україна”(1992, 29 жовтня) помістила черговий матеріал про співачку Михайла Головащенка: “Вершин світової слави сягнула Соломія Крушельницька”. Звертає на себе увагу стаття Остапа Черемшинського “Славетна співачка” у часописі “Вісті Придністров’я” (1992, 22 вересня), де автор опублікував уривки листів Франтішека Главачека (чеського публіциста, перекладача, україніста) зі спогадами про Соломію Крушельницьку.

120-літній ювілей Соломії Крушельницької був першим, що відзначався у Незалежній Україні. Завдяки створенню фестивалю та конкурсу, а також музею співачки у Львові як стаціонарного майданчика дослідження її спадщини, він розпочав новий етап вшанування пам’яті Артистки.

Матеріал підготували: Галина Тихобаєва,
Олександра Кирик

У цьому творі найпереконливіше втілилась провідна тема його творчості – героїка національно-визвольної боротьби і свободи. Композитор завжди з глибоким хвилюванням відгукувався на найважливіші і хвилюючі події сучасності. Тому такою близькою йому була поезія Шевченка, її глибоке громадянське звучання, що надихнуло Людкевича на створення таких полотен як “Кавказ” і “Заповіт”. (У 1964 р., з нагоди 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка, за ці твори композитор був удостоєний Шевченківської премії).

До музичної інтерпретації Шевченкового слова Людкевич підходив з величезною увагою. Про це свідчать його дослідження, в яких автор дає ґрунтовний аналіз поезій Т. Шевченка і музичних творів на його слова (статті “Про основу і значення співності в поезії Тараса Шевченка” і “Про композиції до поезій Шевченка”, опубліковані в журналі “Молода Україна” в 1901-1902 рр.)

Над “Кавказом”, цією грандіозною вокально-симфонічною фрескою, С. Людкевич працював понад десять років – від 1901 по 1913. Почав компонувати з другої частини, якій дав назву “Молитва”. Першу частину (“Прометея”) писав у 1904-1905 рр. у Перемишлі. На титульній сторінці автор поставив напис “Присвята російським революціонерам”, маючи на увазі всі уярмлені народи, що повстали проти царської влади. У Перемишлі 1909 р. Людкевич закінчив четверту частину (“Борітеся!”); а третю (“Хортам, гончим слава!”) написав у Львові у 1912-1913 рр. Прем’єри окремих частин відбулись на Шевченківських концертах різних років. Так, у березні 1902 р. була виконана друга частина, у травні 1906 – перша, у березні 1911 – четверта, а в березні 1914 – третя частина.

Лише 1925 р. “Кавказ” вперше прозвучав у цілості з нагоди відзначення 25-літнього ювілею композиторської діяльності Людкевича. Тоді на концертах 8 і 15 березня в залі Народного Дому виконавцями були хор “Львівського Бояна” і симфонічний оркестр Музичного товариства ім. М. Лисенка; за диригентським пультом був сам автор.

Прем’єру виконання попередила розвідка В. Барвінського на сторінках газети “Діло” з детальним аналізом твору. А після ювілейних концертів він написав ще одну статтю, в якій зазначив: “Чим для німця є “Перстень Нібелунгів” Ваґнера або для чеха симфонічний цикл Сметани “Моя батьківщина”, тим – або й ще чимось більшим – є для нас “Кавказ” Людкевича. … “Кавказ” є і на довгі часи останеться ще якоюсь Біблією, в якій будучі покоління будуть вичувати незглибиму силу мук і болю української душі та черпати віру на світлу побіду і кращу будучність”.

І дійсно, на всіх поворотах історії нашого народу “Кавказ” демонстрував світові незламність, незнищимість українського духу.

Ось лише окремі моменти історії виконання кантати-симфонії “Кавказ”.

Навесні 1941 р. відбувся авторський концерт Людкевича, що став небуденною мистецькою подією для львів’ян. Тоді “Кавказ” вперше виконувався професійним хором “Трембіта” і симфонічним оркестром філармонії під керівництвом Миколи Колесси. У вступному слові Василь Витвицький назвав автора справжнім каменярем української музичної культури. А Василь Барвінський в рецензії знову із захопленням писав, що “Кавказ” “від першої до останньої ноти писаний кипучою кров’ю палкого серця. … Музика кантати – це конгеніальна інтерпретація тексту”.

Неймовірним фактом є виконання “Кавказу” у Львові у квітні 1943 року. На трьох концертах співали мішані й чоловічі хори “Львівського Бояна”, “Сурми” та оперного театру, грав симфонічний оркестр театру, диригував Лев Туркевич. В. Барвінський, рецензуючи ці мистецькі заходи, наголошував на їхній актуальності: “Під теперішню хвилину не можна було зробити кращого і більш доцільного вибору твору, якого словний зміст тепер так глибоко ворушить наші серця, а його музична інтерпретація, таємною і водночас такою могутньою мовою тонів доходить до найбільш скритих клітин нашої душі”. Зі спогадів В. Витвицького: “Виконання “Кавказу” в залі Львівського оперного театру відбулося при спонтанній реакції слухачів. Концерт треба було повторити ще раз і ще раз, бо за першим разом зала не могла вмістити всієї публіки. Коли ж мова про наших музик, то в ті тижні вони жили просто в полоні Шевченкового слова і Людкевичевої музики. … Можу сказати, що мені довелося пережити небагато таких моментів, коли композитор, мистці-виконавці та численні слухачі мали таке почуття єдности і спільноти, як це було тоді”. (В. Витвицький. Станислав Людкевич зблизька //Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / упоряд. З.Штундер. 2-е вид. – Жовква-Львів, 2014. – С.139-140)

Ось уже понад століття “Кавказ” С. Людкевича хвилює серця слухачів. До цього грандіозного вокально-симфонічного полотна звертаються провідні виконавці. У програмах, які зберігаються в архіві Людкевича, зазначені імена диригентів Миколи Колесси, Стефана Турчака, Івана Юзюка, Володимира Сіренка, Володимира Колесника. Полум’яні заклики Шевченка “Не скує душі живої”, “Встане правда! Встане воля!”, “Борітеся – поборете!”, втілені в геніальній музиці Людкевича, – і в наші дні не втрачають своєї актуальності. Яскравим свідченням цього є мистецький проект Мирона Юсиповича, здійснений до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Мар’яна Зубеляк

В 1898 році я опинився у “Львівському Бояні” як заступник дириґента. Хор підготував цікаву кантату Г. Топольницького на текст Т. Шевченка “Хустина”. Мою увагу привернуло сопранове соло в першій частині (“Хустиночко моя”), добре виконане рядовою хористкою. Я спитав, чи вона мала якогось консультанта при вивченні цього номера. Хористка відповіла, що брала за взірець спів Крушельницької, яка ще в 1892 році, будучи студенткою Львівської консерваторії, виконувала це соло в “Бояні”. Взагалі всі хористи захоплювалися голосом молодої Крушельницької, з ентузіазмом розповідали про неї. Тоді я міг до деякої міри створити собі образ мистецького діапазону артистки, яка в 1898 році з успіхом уже виступала у Варшаві.

Друга, вірніше, перша моя безпосередня зустріч з мистецтвом Крушельницької сталася в 1911 році на великому концерті в честь сотих роковин народження основоположника нашого національного відродження в Галичині Маркіяна Шашкевича. Артистка спеціально приїхала з-за кордону, щоб взяти участь у цьому всенародному святі.

Співала вона “Веснівку” Шашкевича (музика Матюка), народні пісні й твори європейських композиторів. Скромна елегійна “Цвітка дрібная” не могла дати можливості в повній силі виявитися голосовим та емоціональним засобам співачки. Зате розгониста, широка народна пісня “В неділеньку вранці” багато більше підходила для артистки, і вона добула з неї стільки сили і блиску, що зробила надзвичайне враження та немов влаштувала показову лекцію для всіх пізніших виконавців цієї пісні в обробці Лопатинського. Потім (я й досі жалію) хтось викликав мене як дириґента хору до іншої зали, а в той час Крушельницька почала співати пісню Верді з опери “Сила долі” (“La forza del destino”). Коли я повернувся, то почув лиш бурю оплесків, а потім схвильовані розмови, що це “проспівано феноменально”, що це “величезний діапазон, чудовий тембр як у фортіссімо, так і піаніссімо” і тому подібне.

Відтоді в моїй душі виринало гаряче бажання хоч раз побачити Крушельницьку на оперній сцені. Але невдовзі нагрянула перша світова війна, і нашій Галичині було не до опер, бо, як кажуть, “inter arma silent musae”.

Я побачив артистку знов аж після багатьох років, коли вона вже не виступала на сцені. У 1939 році вона приїхала до рідного Львова і залишилася в ньому вже назавжди.

Прийшли нові часи, і вона на педагогічній ниві змогла повністю присвятити свій талант і працю радянській Батьківщині, молодому поколінню. Вона стала професором Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка і з молодечим запалом узялася за працю. Хвороба ноги утруднювала їй виступи на публічних концертах, а також ведення педагогічної роботи. Але, незважаючи на це, вона акуратно виконувала всі свої обов’язки педагога – вихователя молодого покоління вокалістів.

Треба визнати, що педагогічна праця Крушельницької, хоч і не довгочасна, принесла гарні плоди. Своїм студентам вона прищепила навики справжньої вокальної культури, і деякі з них з успіхом працюють на оперних сценах.

Ще хочу відзначити одну характерну, надзвичайно благородну рису артистичної вдачі Соломії Крушельницької.

На своїх концертах вона завжди співала народні пісні. Часто під власний акомпанемент виконувала одну-дві пісні зі свого рідного села на Поділлі. Можна було бачити, як артистка тоді перевтілювалася: вона, здавалось, забувала про свою велику славу, про свої успіхи на європейських столичних сценах і цілковито переносилася в середовище рідного села. Співала ті пісні у своїй обробці, навмисне так, як збереглися вони в її душі ще з дитячих років. Краса, навіть своєрідна примітивність окремих пісень робили їх надзвичайно оригінальними.

Дуже жаль, що про нашу славетну співачку й артистку ми не зібрали спогадів і статей від багатьох її сучасників кінця ХІХ й початку ХХ віку, які по різних країнах слухали її і захоплювалися її феноменальною грою. Напевно багато були б сказали про неї Мишуга, Королевич-Вайдова, Карузо, Баттістіні, Шаляпін, Ян Решке, Пуччіні, Тосканіні, Модест Менцинський та інші.

Творчий шлях великих мистців-виконавців, хоч він і не лишає після їх смерти видимих реальних показників, як, приміром, у письменників чи композиторів, то все-таки він має величезний вплив на розвій мистецької культури, і треба, щоб його, бодай у спогадах сучасників, донести до молодого музикального покоління.

Жаль, що ніхто з нас не звернувся до великої артистки, коли вона ще була в розквіті сил, з просьбою написати хоч би невелику книжку про досвід і багатолітню працю співачки, артистки, музиканта. Яку велику користь приніс би такий твір молодому поколінню мистців! Непростимо нам, що ми часто не вміємо берегти свої скарби.

Станіслав Людкевич
(Збірник “Славетна співачка”, 1956)

Розпочнемо фестивальну декаду з молитви.
8 вересня (п’ятниця) о 16.00 відбудеться урочиста Панахади на Личаківському цвинтарі за участю хору викладачів Львівського музичного коледжу ім. Станіслава Людкевича, суспільно-культурного товариства “Надсяння”.

Програма Фестивалю

8 вересня, п’ятниця / 19:00
Відкриття фестивалю.
Презентація – перегляд медіаматеріалів “Людкевич у спогадах”
За келихом вина.
Вхід вільний
Конференц-зала готелю Жорж, площа Міцкевича,1

9 вересня, субота / 11:00
Публічна дискусія
“Класична музика в українському суспільстві з часів незалежності”
Вхід: безкоштовно, попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua
Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка, вулиця Франка, 150/152

9 вересня, субота / 18:00
“Образотворче мистецтво у Львові першої половини ХХ сторіччя” / Лекція
Лекторка мистецтвознавиця Мар’яна Максимів
Вхід: безкоштовно, попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

9 вересня, субота / 20:00
Станіслав Людкевич – Літургія /за збірником літургійних пісень на основі народних наспівів
Вокальний ансамбль Collegium Musicum
керівник – Віктор Пилипишин
Вхід: квитки
Музей Пінзеля, площа Митна, 2

10 вересня, неділя / 11:00
ВІКІМАЙСТЕРНЯ: мистецтво
куратор Юрко Булка
Вхід: безкоштовно, попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua
Бібліотека на Ринку. Львівська обласна бібліотека для юнацтва, площа Ринок, 9

10 вересня, неділя / 11:00
Екскурсія в дім Людкевича
Екскурсовод Мар’яна Зубеляк
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Меморіальний музей Станіслава Людкевича, вулиця С. Людкевича, 7

10 вересня, неділя / 18:00
“Галицька музика до 1939” / лекція
Лекторка проф. Любов Кияновська
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

10 вересня, неділя / 20:00
Тріо з Галичини / концерт
Петро Тітяєв / скрипка, Ярослав Мигаль / віолончель, Анастасія Бойко / фортепіано
Василь Барвінський – Тріо
Станіслав Людкевич – Тріо “Ноктюрн”
Нестор Нижанківський – Тріо
Станіслав Людкевич – “Велике тріо”
Вхід: квитки
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

11 вересня, понеділок / 19:00
Антоній Баришевський / фортепіано
Джон Кейдж – Інтерлюдії та сонати для препарованого фортепіано
Вхід: квитки
Порохова вежа, вулиця Підвальна, 4

12 вересня, вівторок / 17:00
Людкевич в 4 роки /концерт
Петро Довгань – фортепіано
Наталія Зубко – фортепіано
С. Людкевич. Січовий марш “Ой ішли наші Славні Запорожці”
С. Людкевич. Valse melancolique на тему новели О. Кобилянської
А. Дворжак. Слов’янські танці Ор. 46 Nr 1, 7, 8
С. Людкевич. Швачка-марш
С. Людкевич. Військовий марш “Під мурами Єрихону” з опери “Бар-Кохба”
ВХІД ВІЛЬНИЙ
Львівський музичний коледж імені Станіслава Людкевича, пл. Маркіяна Шашкевича, 5

12 вересня, вівторок / 19:00
“Людкевич і лінгвістична свідомість модернізму” / концерт-лекція
проф. Олександр Козаренко / фортепіано, лектор
проф. Лідія Шутко / скрипка
Станіслав Людкевич – Голосіння
Станіслав Людкевич – Чабарашка
Микола Колесса – Коломийки
Вхід: квитки
Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької, вулиця С. Крушельницької, 23

12 вересня, вівторок / 21:00
Шість (не)знайомих композиторів Львова / концерт
Світлана Позднишева / фортепіано, Аліна Шевченко / фортепіано
Станіслав Невядомський — Menuet, Barcarolle, Valse, op.12
Станіслав Невядомський — Цикл “Свято кохання”, ор. 27
Станіслав Невядомський — Melodie romantique, Capriccietto, Serenade slave, Valse, ор. 30
Станіслав Невядомський — Цикл “Мелодійні пісні” op. 34
Василь Безкоровайний — “В гаю зеленім”: фантазія на тему мельодії Остапа Нижанковського
Василь Безкоровайний — Вальс “Вечірні мрії”
Василь Безкоровайний — “Пісня без слів”
Ян Галь – “Маленький вальс”
Нестор Нижанківський – “Листи до неї”
Василь Барвінський – Цикл “Любов”
Микола Колесса – Сюїта для фортепіано
Микола Колесса – Пасакалія, Скерцо та Фуга
Микола Колесса – “Картинки з Гуцульщини”
Вхід: квитки
Порохова вежа, вулиця Підвальна, 4

13 вересня, середа / 20:00
Фортепіанні твори Людкевича / концерт
Віталій Лиман / фортепіано
Вхід: квитки
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

14 вересня, четвер / 18:00
“Людкевич та літугрупування “Молода муза” / лекція
Лектор Данило Ільницький
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

14 вересня, четвер / 20:00
Струнні квартети / концерт
Михайло Вербицький – Симфонія №10
Станіслав Людкевич – Балада для струнного квартету
Станіслав Людкевич – Варіації на тему народної пісні для струнного квартету
Станіслав Людкевич – 6 п’єс для струнного квартету
Борис Кудрик – Струнний квартет
Струнний квартет “Phoenix”
Вхід: квитки
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

15 вересня, п’ятниця / 18:00
“Ніцше як філософ і музикант. Сприйняття його ідей в Західній Україні” / лекція
Лектор проф. Тарас Лютий
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

15 вересня, п’ятниця / 20:00
Контекст часу / концерт
Музика львівського додекафоніста Юзефа Кофлера та Тадея Маєрського
Віталій Лиман – фортепіано
Оксана Литвиненко – віолончель
Андрій Макаревич – фортепіано
Вхід: квитки
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

15 вересня, п’ятниця / 21:30
Екскурсія в дім Людкевича
Екскурсовод Мар’яна Зубеляк
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Меморіальний музей Станіслава Людкевича, вулиця С. Людкевича, 7

16 вересня, субота / 11:00
Екскурсія в дім Людкевича
Екскурсовод Мар’яна Зубеляк
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Меморіальний музей Станіслава Людкевича, вулиця С. Людкевича, 7

16 вересня, субота / 18:00
“Інфраструктура музичного життя Галичини та жанрова система української музики до 1941” / лекція
Лектор Юрій Чекан
Вхід: попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua, #PayWhatYouCan
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

16 вересня, субота / 20:00
Концерт вокальної музики Людкевича
Софія Соловій / сопрано
Юлія Маківничук / фортепіано
Вхід: квитки
Львівська галерея мистецтв ім. Бориса Возницького, вулиця Стефаника, 3

17 вересня, неділя / 11:00
ВІКІМАЙСТЕРНЯ: мистецтво 2.0
куратор Юрко Булка
Вхід: безкоштовно, попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua
Бібліотека на Ринку. Львівська обласна бібліотека для юнацтва, площа Ринок, 9

17 вересня, неділя / 15:00
Cамопрезентація для митців
Бізнес-тренерка Людмила Калабуха
Вхід: безкоштовно, попередня реєстрація на сайті collegiummusicum.com.ua

17 вересня, неділя / 15:00
Концерт для дітей / на основі музики Людкевича
Центр музичного розвитку “Tempo”
Вхід: квитки
Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка, вул. Франка, 150/152

17 вересня, неділя / 18:00
Закриття Фестивалю
Концерт симфонічної музики / концерт
Петро Тітяєв / скрипка
Академічний симфонічний оркестр львівської філармонії
Іван Остапович / дириґент
Станіслав Людкевич – Концерт для скрипки з оркестром
Станіслав Людкевич – Симфонічна поема “Колядниця” (не виконувалася!)
Станіслав Людкевич – Симфонічна поема “Чакона”
Станіслав Людкевич – Симфонічна поема “Веснянки” (не виконувалася!)
Станіслав Людкевич – Прикарпатська симфонія

Вхід: квитки
Концертний зал ім. С.Людкевича
Львівська Філармонія, вулиця Чайковського, 7

Під час Людкевич Фесту можна буде придбати книжкові й нотні видання Станіслава Людкевича і про нього, що були підготовлені працівниками Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької впродовж 1999-2014 років.