В історію світового й вітчизняного вокального мистецтва Менцинський увійшов передовсім як визначний оперний співак (героїчний тенор) і педагог. Свого часу перед українським митцем були відкриті двері найкращих європейських театрів. Зі щирим захопленням його вітали у Німеччині, Англії, Голландії, Італії, Бельгії, Франції та багатьох інших країнах. Проте найбільшого успіху і визнання здобув Модест Менцинський у Швеції. Так, шведський король Оскар ІІ, нагородив співака «Великою золотою медаллю за літературу та мистецтво», а його наступник – король Густав V відзначив митця Лицарським хрестом та орденом Вази. Швеція стала для співака другою батьківщиною. По закінченні оперної кар’єри Менцинський відкрив у Стокгольмі свою приватну школу співу. Сьогодні його вважають творцем шведської вокальної школи, яку продовжив та розвинув його талановитий учень Арне Суннегорд.

Чергове звернення до постаті Модеста Менцинскього є актуальним і сьогодні. Його багатогранна вокально-сценічна, фонографічна й педагогічна спадщина неодноразово привертала увагу дослідників творчості митця. Проте, по сей день залишається ще багато непрочитаних сторінок у його літописі життя. Так, на всебічне й широке висвітлення заслуговує внесок Менцинського у популяризацію української музичної культури не тільки в рідному краї, а й у світі.

Про Модеста Менцинського – блискучого й талановитого інтерпретатора українського камерного репертуару писало багато критиків, проте найфаховіші рецензії належать перу Станіслава Людкевича. І це є закономірним. Творчі контакти цих двох митців почалися у Львові ще у жовтні 1897 року. Тоді Модест Менцинський й Станіслав Людкевич бачилися на репетиціях «Львівського Бояна» та різних музичних імпрезах. Захоплення музикою зблизило Менцинського й Людкевича, вони стали приятелями. У 1898 році Людкевич написав і присвятив Модзьові (так називали співака його рідні і приятелі) Менцинському солоспів на слова Гейне «Якби ви знали».

Таким був початок творчих контактів двох молодих митців, які в той час перебували на початку своєї артистичної кар’єри. Їхній перший спільний виступ  відбувся 10 березня 1899 року під час Шевченківського концерту. Для обох музикантів цей концерт мав особливу прикмету: тоді Станіслав Людкевич вперше диригував хором «Львівського Бояна», а Менцинський вперше відспівав тенорове соло у четвертій частині кантати Лисенка «Радуйся, ниво неполитая». Цей концерт рецензенти львівської газети «Діло» (ч.53) назвали однією з найкращих тогорічних Шевченківських музичних імпрез. Восени того ж року Менцинський покидає Львів і виїжджає на студії до Франкфурта-на-Майні. Станіслав Людкевич залишається й активно входить в українське музичне життя Львова. Незважаючи на те, що їхні дороги розійшлися, творча співпраця цих двох митців продовжувалася.

Адже, успіхи Модеста Менцинського на сценах багатьох європейських театрів не стали перепоною до припинення  контактів з рідним краєм. «Нема нічого дивного в тому, – оповідав співак кореспонденту однієї із львівських газет, – що аудиторія величезного театру, складена з чужинців, ніколи не задовольняла мене оплесками так глибоко, як задовольняє рідна, перед якою я проспівав кілька рідних пісень». Неодноразово артист повертався на батьківщину, часто виступав перед земляками, брав активну участь у різних урочистостях. Ці візити були доброю нагодою до відновлення контактів Менцинського з Людкевичем. Так, 8 липня 1902 року вони дають спільний концерт у залі Народного дому у Львові. Наступна їхня зустріч відбулася у Перемишлі 17 червня 1909 року. Тут, у Народному домі, пройшов концерт співака, на якому Модест Менцинський з великим успіхом виконав пісню «Черемоше, брате мій», музику до якої скомпонував С. Людкевич у 1903 році. Поруч з цією верховинською піснею, що стала своєрідною візитівкою Менцинського у його концертних програмах, співак виконував ще інші композиції Станіслава Людкевича («Тайна» і «Піду, втечу»). Музичні критики завжди наголошували на тому, що Людкевич «…напевне довго-довго ждатиме на другого такого як Менцинський інтерпретатора своїх солоспівів.» (Діло, 1924, ч.59 стаття М. Волошина «Концерти Модеста Менцинського»).

Виступи співака у Львові та інших містах Галичини завжди були знаковою подією. Тому Людкевич, який був постійним музичним дописувачем львівських часописів, щоразу щиро вітав появу Модеста Менцинського на галицькій сцені. У своїх дописах композитор писав, що довершеність вокального мистецтва співака заслуговує на особливу увагу й оцінку галицької спільноти. Правда сам Людкевич вважав, що з огляду на «зарубіжний» характер вокальної кар’єри співака, він не має права «нарисувати оперний силует» Менцинського. Тим не менше, у 1918 році у часописі «Шляхи» вийшла його стаття під заголовком «М. Менцинський як оперний співак». Тут Людкевич зазначає, що його огляд є спробою привернути більшу увагу до «“нашого не свого” оперного артиста європейської міри, який…більше всіх намагався втримати свій зв’язок з нами, та проте, може, менше всіх нам близький своїм артистичним життям і світоглядом». Читаючи ці рядки, розуміємо, що, базуючись на матеріалах іноземної критики, автор статті намагався подати «совісну, справедливу й неперебільшену» оцінку оперної кар’єри співака. На завершення статті  Людкевич подає власну характеристику: «Загально дозволю собі сказати від себе тільки ось що: визначити та склясифікувати Менцинського як оперного тенора утертими шаблонними назвами трудно… Його голос надто великий, металевий та здоровий, без сліду якогось сентиментального тембру, який так діє на істеричних жінок. Вже з більшою вірністю можна б сказати, що Менцинський все-таки геройський тенор – тільки не з тих темних важких (вроді Шмедеса), а ясний та гнучкий, зі схильністю та здатністю до ліричних нюансів». Тут варто також вказати ще на одну характеристику Менцинського, яку Людкевич називає «психологічним роздвоєнням» артистичної індивідуальності співака. Що мав на увазі композитор, читаємо у наступних рядках: «Його українська вдача податлива на всякі культурні враження і впливи… не дозволила себе зовсім занапастити; і Менцинський, в якому б оперному стилі не доводилося йому виступати, з’являється перед нами не як німецький або італійський співак, а як український артист, котрому припинений розвій нашої музики не дозволив удома виховатись і вирости».

У 1919 році у збірнику «Терен» вийшла ще одна стаття Станіслава Людкевича під заголовком «Модест Мецинський і українська пісня». Поруч з оглядом концертних виступів співака на українській й зарубіжній сцені, автор детально характеризує український репертуар співака. Людкевич підкреслює довершеність інтерпретацій Модеста Менцинського, зокрема музики Миколи Лисенка, пише також про вміле поєднання виконавської майстерності та емоційної передачі музичного твору. На думку Людкевича співакові притаманне тонке відчуття стилю кожного твору, внутрішнє проникнення у дух солоспіву, художня правдивість і щирість.

Документальні матеріали, що характеризують історію взаємин Модеста Менцинського й Станіслава Людкевича зберігаються сьогодні у фондах музею Соломії Крушельницької та меморіального музею композитора. Поруч з афішами на концерти співака й різними рецензіями, фотографіями й нотними виданнями, знаходимо два листи Менцинського, адресовані Станіславу Людкевичу. Написані вони весною 1931 року, за чотири роки до смерті співака. У цих листах Менцинський з глибоким сумом пише про те, що Людкевич не відповідає на його кореспонденцію, співак чується покинутим і забутим на своїй батьківщині. Нам невідомо, чому Людкевичем перервав своє листування. Без відповіді залишається також і питання, чому при кінці 1935 року композитор жодним рядком не відгукнувся на повідомлення про смерть Модеста Менцинського.

У вересні 1975 року Станіслав Людкевич востаннє звернувся до оцінки творчості Модеста Менцинського. Тоді на прохання дослідника Михайла Головащенка, який готував до друку книгу, присвячену співакові, композитор пише спогад «Йому належить одне з перших місць». Свої мемуари автор починає так: «На моєму довгому житті доводилося зустрічатися, а то й разом виступати з багатьма видатними співаками… Проте найбільше враження залишив у моєму серці драматичний тенор Модест Менцинський, який зажив собі слави на європейських оперних сценах, здобувши репутацію неперевершеного вагнериста. Його голос звучить у мені й нині, хоч з того часу минуло півстоліття».

Ірина Криворучка, Головний зберігач фондів
Музично-меморіаального музею Соломії Крушельницької у Львові

2.  Стара піснь – п’єса для струнного квартету, написана 1898 р. і того ж року 20 листопада виконана в товаристві ремісників „Зоря” у Львові. Не збереглася.

3. Мрія Хмельницького – п’єса для струнного квартету, напасана 1898 р. і того ж року 20 листопада виконана в товаристві ремісників „Зоря” у Львові. Не збереглася.

4. Вічний революціонер – чоловічий хор з супроводом фортепіано або симфонічного оркестру, слова Івана Франка. Написаний 1898 р., виданий у Львові 1899 у ювілейному збірнику під заголовком „Зів’ялі листки”. В другій редакції з 1904 р. хор перевидано 1906 у Львові. В тому числі в пресі хор згадується під заголовком „Пісня побіди”. Аранжований також для мішаного хору а капелла (рукопис) та для мелодекламації (рукопис).

5. Якби ви знали, ясні зіроньки – солоспів для тенора з супроводом фортепіано, слова Гайнріха Гайне („Und wüssten’s die Blumen, die kleinen”) у вільному перекладі Станіслава Людкевича. Написаний 1898, присвячений Модесту Менцинському. Рукопис.

6. Скерцо-менует – фортепіанна п’єса, написана 1898 в Ярославі. Рукопис.

7. Сирітка – солоспів для сопрано на слова і мелодію народної сирітської пісні. Написано у Ярославі 28.ХІІ.1898 р., видано у Львові 1903. Солоспів є, мабуть, аранжуванням пісні Генріха Топольницького на цю мелодію, виданої у 1898 р.

8. Пісня ночі – Фортепіанна п’єса, написана 20.V.1896 в Ярославі під заголовком „Гармонія сфер”, перероблена 21.ХІІ.1900 і видана 1906 в Ляйпцігу.

9. Menuetto giocoso – фортепіанна п’єса, написана 28.ІІ.1899. Рукопис.

10. Du bist wie eine Blume – солоспів для тенора з супроводом фортепіано, слова Гайнріх Гайне. Написано 19.ІІІ.1899 у Львові, видано в липні 1903.

11. Імпровізована арія (Quasi tema con variazioni) – фортепіанна п’єса, написана 1899, друга редакція 1902 р. в Ярославі, видана1906.

12. Музика до драми „Невольник” Тараса Шевченка, Марка Кропивницького. Чотири сольні номери – дві пісні Ярини і дві Оксани, написані у квітні 1899 р. і виконані тоді ж у Станіславі. Рукописи не збереглися.

13. Cosaques characterestiques (Bałagulski) – фортепіанна п’єса на чотири руки, написана 1899 р. Не збереглася.

14. Кожним вечером царівна – солоспів у супроводі фортепіано, слова Г. Гайне в перекладі А. Кримського. Написаний 6.ІV.1900 в Ярославі, друга редакція зроблена 20.ІV.1901 в Ярославі п. з. „Озринець”. Виданий 1903 р.

15. Романца фортепіанна п’єса, написана 1900, видана 1906 р.

16. Не співайте мені сеї пісні – солоспів з супроводом фортепіано, слова Лесі Українки. Написана 1 січня 1900 р. в Ярославі, видана у липні 1903 р.

17. Скерцо – фортепіанна п’єса, написана 1900 р., друга редакція 18.VІІ.1903, видана у липні 1906 р.

18. Пісня руських хлопців-радикалів („Який-то вітер шумно грає”): слова Івана Франка – обробка пісні для чоловічого хору а капелла. Б. д.

19. Кантата на честь Степана Федака, нап. 1900 р. Не збереглася.

20. Торжественна кантата „Най пісня лунає” до 50-ліття бібліотеки Львівської духовної семінарії – для мішаного хору а капелла, слова Марка Мурави (Сильвестра Лепкого), написана 1900 р. і тоді ж видана у Львові.

21.  Ще не вмерла Україна – обробка мелодії, з якою гимн співали на Східній Україні, для чол. хору а капелла. Написана 1900 р. і тоді виконувана в Галичині. 1918 року видана у збірнику „Ще не вмерла Україна” в транскрипції для фортепіано.

22.  Косар – чоловічий хор з супроводом фортепіано або оркестру, слова Т. Шевченка. Написано 12.VІІ.1900 р. в Ярославі, видано 1901 у Львові (друге вид. 1912 р., третє – 1926 р.). Присвята Оресту Авдиковичеві.

23.  Сміло, брати – обробка російської революційної пісні для чоловічого хору а капелла. Переклад слів С. Людкевича. Написано 1901 р., виконано 26.V.1907 у Відні, видано 1918 р. у збірнику „Ще не вмерла Україна” в транскрипції для фортепіано, пізніше – для мішаного хору з супроводом фортепіано та чоловічого хору з фортепіано.

24.  Ви жертвою впали – обробка російської революційної пісні для чоловічого хору а капелла. Переклад слів С. Людкевича. Написано 1901 р., видано 1918 р. у збірнику „Ще не вмерла Україна” в транскрипції для фортепіано, пізніше – для мішаного хору з супроводом фортепіано та чоловічого хору з фортепівно.

25.  Ой по горі, горі – обробка нар. пісні для чол. хору а капелла. Нап. 1901 р., друга редакція 1912 р. і того ж року видана, в 1922 р. надруковано в г. „Вісти з Запорожжя”.

26.  Ой попід гай – обробка української народної пісні на чоловічий хор а капелла, напасана 1901 р.

27.  Козаченьку – обробка української народної пісні для чоловічого терцету а капелла, написана 1901 р.

28.  Ідилія („Над бистрою над рікою”) – мішаний хор з супроводом фортепіано, слова Олександра Козловського, написаний 1901, виданий 1902 р. Присвята незабутньому товаришеві, авторові „Ідилії”.

29.  Молитва („Не нам на прю з тобою стати”) – друга частина кантати-симфонії „Кавказ”, слова Т. Шевченка. Мішаний хор з супроводом симфонічного оркестру. Написано 1901, вперше виконано і видано літографією 1902 р.

30.  Бар-Кохба – опера, лібрето С. Людкевича за поемою Ярослава Врхліцького. Написана в 1901-1926 рр. Незакінчена.

31.  Жидівський воєнний марш „Під мурами Єрихону” – з опери „Бар-Кохба”, для фортепіано в 4 руки нап. 1902, вид. 1904 р. Для симфонічного оркестру перекладений 1904 р. і тоді виконаний. Вдруге виконаний 1923 р.

32.  Чи тямиш ще? – солоспів, слова Володимира Старосольського, написаний 1902, виданий 1905 р. в Ляйпцігу. Присвята авторові і його парі.

33.  Там далеко на Підгір’ю – солоспів, слова Ілька Гаврилюка, написаний 1902, виданий 1905 р. в Ляйпцігу. Присвята Михайлу Волошинові.

34.  Черемоше, брате мій  – солоспів для тенора з супроводом фортепіано, слова Богдана Лепкого, написаний 1902, виданий 1903 р. в Ляйпцігу.

35.  Capriccio d-moll – п’єса для симфонічного оркестру, написана 1902 р., перший раз виконана 6.V.1903 р. Чи виконував її оркестр Людвіка Челянського в Чехословаччині, як казав С. Людкевич, не вдалося з’ясувати. Рукопис.

36.  Capriccio d-moll – транскрипція другої частини симфонічної п’єси для двох фортепіано. Незакінчена, рукопис.

37.  Вечір в хаті – міш. хор з супроводом ф-но, сл. Я. Жарка. Нап. 1903, вид 1905 р. Нагороджений першою премією на конкурсі „Львівського Бояна”.

38.  Нова радість стала – коляда з Ярославщини, міш. хор а капелла. Нап. 1904 р., вид 1905 як музичний додаток до „Артистичного вістника”.

39.  Прометея перша частина кантати-симфонії „Кавказ”, сл. Т. Шевченка. Нап. 1904-5 р. в Перемишлі, вид. 1905 літографією.

40.  Ноктюрн – фортепіанне тріо до-мінор. Нап. 1905 р., друга редакція 1911 р. Рукопис.

41.  Останній бій – драматична картина для чол хору з супроводом симф. оркестру, сл. С. Людкевича. Нап. 1905, вид. 1914, вперше виконано 9.ІІІ.1914 р.

42.  Заколисна пісня – фортепіанна п’єса, нап. 1905, вид. 1906 р. Присвята пок. батькові.

43.  Чи ж се тая керниченька обробка нар. пісні для жіночого тріо а капелла. Нап. 1908 р., в 1937 перероблена для чол. хору а капелла, пізніше для міш. хору а капелла та для сопрано з супроводом ф-но. Рукопис.

44.  Як я, браття, раз сконаю – чол. хор а капелла, сл. Ю. Федьковича, нап. 1905 р., вид. 1906 і 1911 рр. В 1916 р. в Перовську перероблений для баритонового соло з супроводом чол. хору або ф-но. Композитор опрацював також у 1918 р. слова цієї пісні з іншою мелодією на чол. квартет а капелла, вид. у зб. „Музика до слів Юрія Федьковича”.

45.  Хор підземних ковалів – чол. хор а капелла, сл. Василя Пачовського з трагедії „Сон української ночі”, нап. 1903 р. В 1909 р. В. Пачовський переробив трагедію на містерію „Зоряний вінець”, до якої Людкевич написав ще ряд номерів. Містерію вперше виконано 11.ХІ. 1909 р.

46.  Симфонічний танок – для симф. оркестру, нап. 1906 р. Рукопис.

47.  Українська баркаролла  – жіночий терцет а капелла або з супроводом ф-но та жін. хор а капелла або з ф-но, сл. С. Людкевича і В. Пачовського. Нап. 1906, вид 1908 р. Вперше виконано 13.ІV.1907 р. як терцет з супроводом ф-но.

48.  Марсельєза – обробка французької революційної пісні на чол. хор а капелла. Нап. 1907 р., перший і, мабуть, єдиний раз виконана 26.V.1907 у Відні. Рукопис не зберігся.

49.  Піду від вас – солоспів для тенора з супроводом ф-но, сл. Петра Карманського. Нап. 1907, вперше виконано 3.ІІ.1908 р., вид. 1910.

50.  День і ніч падуть сніги – солоспів для тенора або сопрано з супроводом ф-но, сл. Б. Лепкого. Нап. і вид. 1908 р. як музичний додаток до альманаху „Січ”, виданого в пам’ять сорокаліття заснування тов-а „Січ” у Відні.

51.  Царівна Млака – жін.терцет з супроводом ф-но, сл. В. Пачовського. Нап. і вид 1908 р., вперше виконано 13.ІІІ.1909 р.

52.  Чорна рілля ізорана – обробка народної пісні на чол. хор а капелла. Нап. 1909 р., вперше виконано 11.ХІ.1909 в містерії В. Пачовського „Зоряний вінець”. На жін. хор а капелла аранжована 1910 р. і тоді ж 19 березня виконана в Руському ліцеї для дівчат в Перемишлі на Шевченківському концерті. Пізніше опрацьована також на чол. і міш. хори з супроводом ф-но. Вид. 1922 р.

53.  Ой вербо, вербо – солоспів для сопрано або тенора з супроводом ф-но, сл. В. Пачовського з містерії „Зоряний вінець”. Нап. 1909 р., вперше виконано 11.ХІ.1909 в містерії „Зоряний вінець” і тоді ж видано. Перевидано 1929 р.

54.  Нині миру єсть спасеннє – солоспів для сопрано з супроводом ф-но, з міст. „Зоряний вінець” В. Пачовського. Нап. 1909 в Перемишлі, там же виконаний 11.ХІ.1909 р. Вид. 1921 р. в Перемишлі п.з. „Великопостна пісня”.

55.  Швачка-марш – для ф-но на 4 руки. Нап. 1909, вперше виконаний 18.VІ.1910 р. Рукопис.

56.  Klagelied – фортепіанна п’єса, нап. приблизно 1909 р. і, мабуть, тоді транскрибована для струнного квінтету, флейти, гобоя, кларнета, фагота, валторни. Рукопис.

57.  А із ночі, із вечера – народна подільська балада в обробці для жін. хору а капелла. Нап. 1909, вперше виконана 18.VІ.1910 в Руському ліцеї для дівчат в Перемишлі. Пізніше перероблена на міш хор а капелла і видана літографією. 1918 р. перевидана у зб. „Ще не вмерла Україна” в транскрипції для фортепіано.

58.  Ой співаночки мої – обробка ліричної нар. пісні на жін. хор а капелла. Нап. 1909 р., вперше виконана 19.ІІІ.1910 в Руському ліцеї для дівчат в Перемишлі. В транскрипції на чол. хор а капелла видана 1912 р., для сопрано з супроводом ф-но перероблена 1937 р.

59.  Борітеся! – четверта частина кантати-симфонії „Кавказ”, сл. Т. Шевченка. Нап. 1909 р. в Перемишлі і того ж року видана літографією. Вперше виконана „Львівським Бояном” 10.ІІІ.1911 р.

60.  Ой Морозе, Морозенку – обробка історичної пісні, зложеної на похоронний лад, нап. в 1909 р. на жін. хор з супров. ф-но, пізніше на мішаний з супроводом ф-но або симф. оркестру. Вперше виконано 18.VІ.1910 в Руському ліцеї для дівчат в Перемишлі. Вид. 15.Х.1910 з присвятою Адамові Коцкові, перевидано 1913 і 1934 р.

61.  Ви жертвою впали – гармонізація російської рев. пісні на міш. хор а капелла. Нап. в 1909 р., або раніше, в Перемишлі і літографована. У 1918 р. надрукована у зб. „Ще не вмерла Україна” у фортепіанній транскрипції. Переклад слів належить С. Людкевичу.

62.  Ішов жовняр з войни – обробка народної жовнярської пісні. Нап. 1909 р. для жін. хору з супроводом ф-но, вперше виконана 18.VІ.1910 р. Видана 1912 р. в обробці для чол. хору з супроводом ф-но, потім перевидана в обробці для міш. хору з ф-но.

63.  Гагілка – обробка веснянки на жін. хор з супроводом ф-но. Нап. 1909, вперше виконана 18.VІ.1910 р., видана 1912 р.

64.  Чи дома, дома обробка щедрівки на жін. хор а капелла, вид. 1925 р.

65.  Я в кватироньці сиджу – обробка нар. пісні для сопрано соло з супроводом ф-но. Нап. 1909, вперше виконана 18.VІ.1910 р. У 1917 р. в Перовську перероблена для чол. хору, в 1919 – для сопранового соло з супроводом чол. хору. Вид. 1919 р. в літературному збірнику „Терем”, ч. І та окремо 1922 р.

66.  Ой напилася – обробка народної п’яницької пісні для сопрано соло з супроводом ф-но. Нап. 1909, вперше виконано 18.VІ.1910 р. Пізніше опрацьована і видана в обробці для міш. хору з супроводом ф-но.

67.  Далас мене, мамцю – обробка нар. лемківської пісні для контральто соло з супроводом ф-но. Нап. 1909, вперше виконано 18.Vі.1910 р. Рукопис.

68.  Котилася та зоря із неба – обробка нар. пісні для жін. хору з супроводом ф-но. Нап. 1909, вид. 1922 р. Пісню Людкевич записав 1906 р. від Миколи Садовського.

69.  Марш з гайдамацьких пісень – про Харка, Швачку і Нечая, які Людкевич 1906 р. записав від Гната Хоткевича. Марш написаний у 1910 р. для ф-но в чотири руки. Вперше виконано 18.VІ.1910 р. Пізніше пісню про Харка („Їде Харко із Туреччини”) композитор опрацював для тенора соло з супроводом ф-но.

70.  Марш на тему пісні „Їде Харко із Туреччини” – для ф-но, рукопис, б.д.

71.  Ой там із-за гори – обробка нар. пісні для жін хору з супроводом ф-но. Нап. 1910 р. Рукопис.

72.  Ой казала мені мати – обробка народної пісні для жін. хору з супроводом ф-но. Нап. 1910 р. у 1918 р. надрукована в зб. „Ще не вмерла Україна” у фортепіанній транскрипції.

73.  Будь ми здоровая – обробка нар. подільської пісні для жін. хору з супроводом ф-но. Нап. 1910. У 1918 р. надрукована в зб. „Ще не вмерла Україна” в перекладенні для ф-но. 1922 р. перероблена для міш. хору а капелла і видана в циклі „Народні популярні пісні”.

74.  Марусенька по саду ходила – обробка нар. пісні для жін. хору з ф-но. Нап. 1910, вид. 1918 у зб. „Ще не вмерла Україна” у фортеп. транскрипції та 1922 в обробці для жін. хору.

75.  Ой чи будеш, моя мила – обробка нар. пісні для жін. хору а капелла. Нап. 1910 р., вперше виконано 19.ІІІ.1910 в Руському ліцеї для дівчат у Перемишлі. Вид. 1918 р. у зб. „Ще не вмерла Україна” в перекладенні для ф-но. Хорова обробка не збереглася. Пізніше композитор опрацював пісню для тенора з супроводом ф-но.

76.  Ліщина, ліщина (Зелена ліщина) – обробка лемківської нар. пісні на жін. хор а капелла або з ф-но. Нап. 1910, вид. 1918 р. у зб. „Ще не вмерла Україна” в перекладенні для ф-но. 1931 р. перероблена для чол. хору а капелла або з супроводом ф-но.

77.  Пою коні при Дунаю – обробка нар. пісні на сл. Ю. Федьковича для чол. хору з супроводом ф-но, нап. 1910, вид 1922 р.

78.  Тихий спомин – п’єса для ф-но за новелою Василя Стефаника „Вечірня година”, нап. 1910 р. з присвятою авторові новели. 1937 р. композитор переклав п’єсу для скрипки з ф-но. Рукопис.

79.  Небо і земля нині торжествують – коляда на три діточі голоси з супроводом ф-но. Нап. 1910, вид. 1911 в ж. „Дзвінок” за 25.І.1911, ч. 1-2.

80.  Я й не жалую – солоспів для тенора або сопрано з супроводом ф-но, сл. А. Кримського; нап. 1910, вперше виконаний, мб., 22.VІ.1911 р. в Станіславі співачкою Бачинською. Вид. 1910 або 1911.

81.  Чабарашка для скрипки з супроводом ф-но або симф. оркестру. Нап. 1910, вид. літографією 1911 р.

82.  Музика до драми „Сонце Руїни” В. Пачовського, нап. 1911 р. Сон Галі – солоспів для сопрано з супроводом ф-но з музики до драми „Сонце Руїни”, нап. 1911 р. Рукопис не зберігся.

83.  За Дорошенка, нашого пана – хор дівчат з супроводом ф-но з музики до драми В. Пачовського „Сонце Руїни”, нап. 1911, вид. 1912 р.

84.  Запорізький похід – марш для духового оркестру на тему пісні „Ой ішли наші славні запорожці” (насправді це мелодія пісні „Гей на горі там женці жнуть”). Нап. 1911 р. на крайовий здвиг тов-а „Сокіл”. Рукопис. В 1914 р. перероблений і відредагований автором для ф-но на чотири руки п.з. „Січовий марш „Ой ішли наші славні запорожці”. Вид. б.д.

85.  Марші для духового оркестру на теми пісень „Гей там на горі Січ іде”, „Сміло, други”, „Гей не дивуйтесь”, „Розвивайся ой ти, старий дубе”, „Гей хвалився”. Марші грали до гімнастичних вправ палицями і походу. Рукопис не зберігся. Нап. 1911.

86.  Кантата на честь Івана Боберського, голови тов-ва „Сокіл”, нап. 1911 р. Не збереглася.

87.  Підлисся – міш. хор а капелла, сл. Маркіяна Шашкевича, нап. і вид. 1911, перевиданий 1934 р.

88.  Дайте руки, юні други – чол. хор а капелла, сл. М. Шашкевича, нап. і вид. 1911, перевиданий 1934 р.

89.  Дністрованка, – міш. хор з сопрановим соло і супроводом ф-но, сл. М. Шашкевича, нап. і вид. 1911 р. перевиданий 1934 р.

90.  Розпука – солоспів для сопрано з супроводом ф-но, сл. М. Шашкевича, нап. 1911 р.

91.  Присяга Батави – чол. хор з супроводом ф-но або симф. оркестру, сл. В. Пачовського. Нап. і вид. літографією 1912 р.

92.  Чабарашки №1 – для ф-но на чотири руки на тему пісні „Їде Харко та із Туреччини”, нап. 1912 р. Рукопис.

93.  Чабарашки №2 – для ф-но на чотири руки. Нап. в березні 1912, в січні 1931 перекладено на міш. хор з супроводом симф. оркестру. Рукопис.

94.  Чабарашки – для ф-но на чотири руки, транскрипція скрипкової чабарашки, нап. 1913 р. Рукопис.

95.  І.Христос воскресе – обробка воскресної пісні на чол. хор а капелла, нап. 1913, вид. 1922 р. у зб. „Воскресні пісні”.

96.  ІІ.Христос воскресе – обробка воскресної пісні на міш. хор а капелла, нап. 1913, вид. 1922 р. у „Збірнику літургічних і церковних пісень на основі народних напівів”, перевиданий в обробці для чол. складу хору в 1922 р. у зб. „Воскресні пісні”.

97.  Хрістос анесте – обробка воскресної пісні з грецьким текстом на міш. хор а капелла, нап. 1913 р., вид. 1922 у „Збірнику літургічних і церковних пісень на основі народних напівів” та для чол. хору у зб. „Воскресні пісні”.

98.  Плотію уснув – обробка воскресної пісні для чол. хору а капелла та баритона соло. Нап., мб., 1913 р., вид. 1922 у зб. „Воскресні пісні”. 21 серпня 1919 р. пісню виконував струнний квартет.

99.  Сонце вже сховалось – обробка нар. пісні для чол. хору а капелла. Нап. і вид. 1912 р. у „Збірнику квартетів на чоловічий хор” та в зб. „Народні і популярні пісні на чоловічий хор”.

100.Там, де Чорногора – обробка нар. пісні для чол. хору а капелла, нап. і вид. 1912 р.

101.Ой хто ж там рубає – обробка нар. пісні для чол. хору а капелла, нап. 1913 р.

102.За тебе, Україно – чол. хор з супроводом ф-но, сл. Василя Щурата, нап. 1913 р., вид. 11.ХІ.1913 у зб. „Два гимни присвячені американським українцям”.

103.Для України живем – чол. хор з супроводом ф-но, сл. Осипа Грицая, нап. 1913, вид 11.ХІ.1913 р. у зб. „Два гимни присвячені американським українцям”.

104.Хортам, гончим слава! – третя частина кантати-симфонії „Кавказ”, сл. Т. Шевченка, нап. і вид літографією 1913 р., вперше виконано 9.ІІІ.1914 р.

105.Скорбна дума („Мені аж страшно, як я згадаю”) – чол. хор а капелла, нап. 1914 р. Не зберігся. На ці слова також солоспів для баритона. Рукопис, б. д. Автор слів невідомий.

106.Музика до драми „Сфінкс Європи” В. Пачовського, нап. 1914 р. Не збереглася.

107.Хто живий уставай – чол. хор з супроводом ф-но або симф. оркестру, сл. В. Пачовського з драми „Сфінкс Європи”, нап. 1914 р.

108.Чи ми ще зійдемося знову? – міш. хор а капелла, з альтовим і баритоновим соло, або з супроводом ф-но, сл. Т. Шевченка. Нап. 1915 р. в Перовську, вид. літографією 1922 р. у Львові. Вперше виконано у Львові 7.ХІ.1919 р. чол. хором а капелла.

109.Сонце заходить міш. хор а капелла, сл. Т. Шевченка, нап. 1.ІV.1916 р. в Перовську. Вид у Львові літографією б. д. Перекладений також на чол. хор а капелла, та опрацьований як мелодекламація у супроводі струнного квартету.

110.Пісня до схід сонця – фортепіанна п’єса на туркестанські мотиви. Нап. 1916 р. в Перовську, вид. 1922 у Львові.

111.Варіації Ля-мажор для фортепіано з супроводом симф. оркестру, нап. в 1912 1916 рр. Рукопис.

112.Концерт ре-мінор – для фортепіано з супроводом оркестру у двох частинах, нап. 1916 р. в Перовську, незакінчений. Рукопис.

113.Концерт ля-мінор (Motto variйe de conzert) – для фортепіано з супроводом оркестру, нап. 1917 р. в Перовську. Рукопис.

114.Елегія – варіації для фортепіано на тему старогалицької пісні „Там, де Чорногора”. Нап. 1917 р. в Перовську. Закінч. і вид. літографією 1935 р., вперше виконано у березні 1936 р.

115.Вечірня молитва муллів (З туркестанських мотивів) – п’єса для ф-но, нап. 1917 р. в Перовську. Рукопис, записані лише початкові такти.

116.Ой виострю товариша – чол. хор з супроводом ф-но або симф. оркестру, сл. Т. Шевченка. Нап. 1917 р. в Перовську, вид з супроводом ф-но в серпні 1922 р. Вперше виконано 18.ІІІ.1920 р.

117.Гумореска (Із лекцій фортепіано) – п’єса для ф-но, нап. 1917 в Перовську, вид 1922 р. з заміткою „Присвята моїм ученицям в Перовську”.

118.Баркарола сі-мінор – п’єса для ф-но, нап. 1917 р. в Перовську, вид. 1923 р. у Львові.

119.Листок до альбома – п’єса для ф-но, нап. 1917 в Перовську, вид. 1922 р.

120.Меланхолійний вальс – симф. поема за однойменною новелою Ольги Кобилянської, нап. 1917 р. в Перовську, спершу для ф-но на чотири руки. В кінці рукопису композитор поставив дату закінчення – 21.ХІІ.1917, Перовськ. Вперше виконано твір на ф-но в чотири руки 1920 р., а в 1921 зробив його транскрипцію на фортепіанний квінтет та симф. оркестр. Рукопис.

121.Україні – кантата для сопрано соло, міш. хору в супроводі симф. оркестру або ф-но, сл. Олександра Колесси. Нап. 1918 р. в Ярославі. Вид. літографією.

122.Пасла дівка лебеді – обробка нар. пісні. Нап. 1918 р. і вид. у зб. „Ще не вмерла Україна” в транскрипції для ф-но. У 1933 р. перекладена на міш. хор а капелла і 1934 р. видана.

123.„Ще не вмерла Україна”, – 200 патріотичних і народних пісень на фортепіано. Перше видання збірника в 1904 р. редагував Денис Січинський, друге, підготовлене до друку в 1912 р., а видане 1918 – Людкевич. Композитор додав до нового видання 56 своїх обробок народних, патріотичних і революційних пісень. Окремо у 1928 р. вийшов збірник обробок 21 укр. нар. пісень, вибраних зі зб. „Ще не вмерла Україна”.

124.„Як ніч мя покриє” – обробка старогалицької пісні на жін або чол. хор а капелла. Нап. 1918 р. і тоді ж видана у зб. „Ще не вмерла Україна” в транскрипції для ф-но. Пізніше композитор опрацював пісню для міш. хору з супроводом ф-но, чол. хору з теноровим соло та для чол. квартету з супроводом ф-но.

125.Бодай ся когут знудив – обробка нар. галицької пісні в жанрі скерцо. Нап. 1918 р. і надрукована у зб. „Ще не вмерла Україна в транскрипції для фортепіано., у 1925 р. опрацьована для міш. хору з супроводом ф-но і видана літографією. Вперше виконана 4 і 7.ІV.1926 р.

126.Фортепіанне тріо fis-moll – нап. 1919 в Перемишлі і там вперше виконане 3.ХІІ.1919. Вид літографією на початку 1920-х рр.

127.Боже, Боже, що ся водить – обробка лемківської ліричної пісні для сопрано соло з супроводом чол. хору. Нап. 1919, вид. в місячнику „Життя і мистецтво” за травень 1920 р., ч.І, та окремо 1922 р. Вперше виконано 7.ХІ.1919 р.

128.Ой кум до куми – обробка народної жартівливої пісні на міш хор з супроводом ф-но. Нап. 1919, вперше виконано 19.VIII.1919 р., вид. 1922 р. в циклі „Народні популярні пісні”.

129.Козак на чужині – обробка кубанської козацької пісні „Поїхав козак та далеко війною” для п’ятиголосного чол. хору а капелла, з теноровим соло в першому куплеті та басовим в другому і третьому. Нап. 1919 р. і тоді ж вид. в літературному збірнику „Терем”. Пізніше вид. окремо літографією.

130.За байраком байрак – солоспів для баритона з супроводом ф-но або симф. оркестру, сл. Т. Шевченка. Нап. у березні 1920, вид. 1922 і 1926 р.

131.Спи, дитинко моя – солоспів для сопрано з супроводом ф-но, сл. П. Карманського, нап. 1920, вид. 1921 і 1924 р.

132.Тайна – солоспів для сопрано або тенора з супроводом ф-но, сл. Олександра Олеся, нап. 1920, вид. 1921 і 1924 р.

133.Піду, втечу – солоспів для тенора або сопрано з супроводом ф-но, сл. О. Олеся, нап. 1920, вид. 1921 і 1924 р.

134.Про ніженьки („Над беріженьком стояла”) – солоспів для сопрано з супроводом ф-но. Парафраза нар. пісні, слова 1-го куплета народні, 2 і 3-го – Людкевича. Нап. 1920, вид. 1922 р.

135.Збірник літургічних і церковних пісень на основі народних напівів. Пісні до Служби Божої. Пісні воскресні. Пісні на Різдво Христове. Пісні принагідні. Аранжував на міш. хор С. Людкевич. Нап. 1921, вид. 1922 р.

136.Пісня без слів (Баркарола) – фортепіанна п’єса, транскрипція вокального тріо „Українська баркарола”, нап. і вид. 1922 р.

137.Подайте вістоньку – солоспів для сопрано, тенора або баритона з супроводом ф-но, сл. О. Олеся. Нап. і вид. 1922 р. Присв. емігрантам з великої України.

138.Ти моя найкраща пісня – солоспів для тенора з супроводом ф-но, сл. О. Олеся, нап. і вид. 1924 р.

139.Каменярі – симф. поема з чол. хором unisono у фіналі; за поемою І. Франка. Нап. в другій половині 1924, закінч. у 1925 31.І. В кінці партитури заключного епізоду з хором композитор поставив дату 31.ХІІ.1925.

140.Пречистая Діво Мати – обробка церковної пісні в рукописному збірнику літургійних співів, складеному приблизно 1924 р.

141.Ой у полі жито – обробка нар. пісні для міш. хору а капелла. Нап. 1925, вид у студентському віснику „Поступ”, ч. 3-4 за 1925 р.

142.Балада про Петруся і вельможну паню – обробка нар. балади для міш. хору з супроводом ф-но або оркестру камерного. Нап. 1925, вперше виконана 4 і 7.ІV.1926 р. Вид. літографією.

143.Стрілецька рапсодія (1914-1920) – симфонічна поема, нап. 1928 р.

144.Одна пісня голосненька – солоспів для сопрано з супроводом ф-но, сл. Уляни Кравченко, нап. 1929 р.

145.Складаємо присягу – учительський гімн до 25-ліття тов-а ВПУУ (Взаємної помочі українських учителів) для міш. хору з супроводом ф-но, сл. Марійки Підгірянки, нап. і вид. 1930 р.

146.Хай неволі тьма зникає – кантата для міш. хору з супроводом ф-но, сл. М. Підгірянки, нап. і вид. 1930 р.

147.Квітчаймо наш храм – кантата для жін. хору з супроводом ф-но, сл. Уляни Кравченко. До 50-ліття заснування в Галичині укр. жін. товариства „Союз українок”. Нап. і вид. 1934 р.

148.Хвалім цей день, брати – кантата на 25-ліття тов-а „Взаємна поміч українських учителів”, міш. хор з супроводом ф-но, сл. Юрія Шкрумеляка, нап. і вид. 1930 р.

149.Наша дума, наша пісня – кантата  присвячена 40-літтю „Львівського Бояна”, написана у формі теми з варіаціями для міш. хору і симф. оркестру, сл. Т. Шевченка. Нап. 1931 р., вперше виконана 13 березня 1932 р., пізніше перекладена для ф-но на чотири руки. Рукопис.

150.Ой там із-за гори – обробка нар. пісні спершу для ф-но, надрукована 1918 р. у зб. „Ще не вмерла Україна”, потім для жін хору з супроводом ф-но. Вид. літографією, б. д.

151.Ой і зійду ж я на могилу – обробка нар пісні для жін. хору а капелла, літографія б. д.

152.Ой сину ти мій, сину – обробка нар. пісні на міш хор з супроводом ф-но. Нап. 2.ІІІ.1932, вид 1932 р. В транскрипції для ф-но.

153.Журу я ся, журу – обробка нар. пісні на міш. хор а капелла. Нап. 2.ІІІ.1932 і того ж року видана.

154.Чабарашки – для чол хору а капелла, нап. 1932. Рукопис.

155.Журо ж моя, журо – обробка нар. пісні для чол. хору а капелла. Нап. 1933 р. Рукопис.

156.Балада про Бондарівну – обробка нар. пісні для міш хору з супроводом камерного оркестру або ф-но, згодом перероблена також для сопрано з супроводом ф-но. Нап. 1933 р. і тоді ж видана. Перший раз композитор опрацював її у 1918 р. для ф-но і надрукував у зб. „Ще не вмерла Україна” п. з. „Ой у місті Богуславі”.

157.Пасла дівка лебеді – обробка нар. пісні для міш. хору а капелла. Нап. 1933, вид. 1934 р. Спершу опрацьована у 1918 р. для ф-но і надрукована у зб. „Ще не вмерла Україна”.

158.А хто хоче війну знати – обробка стрілецької пісні на чол. хор а капелла. Нап. і вид. 1934 р.

159.Журавлі – обробка стрілецької пісні на чол. хор а капелла. Сл. Б. Лепкого, мелодія Л. Лепкого. Нап. і вид 1934 р.

160.Засумуй, трембіто – солоспів з супроводом ф-но, сл. Романа Купчинського, мелодія народна. Нап. і вид. 1934 р.

161.Ой видно село – обробка стрілецької пісні на чол. хор а капелла, слова і мелодія Левка Лепкого, нап. і вид. 1934 р.

162.Ой у лузі червона калина – обробка стрілецької пісні на чол. хор а капелла. Нап. 1934, вид. 1934 і 1937 р. у зб. „Великий співаник „Червоної калини”.

163.Човник хитається – вокальний квартет з супроводом ф-но, сл. Р. Купчинського, нап. 1934, вид. 1935 р.

164.Восени – міш. хор а капелла, сл. І. Франка, нап. 1934 р., вид. 1961 р. На ці слова композитор у 1940 р. написав солоспів.

165.Карась на дворі у султана – вставна третя дія до опери С. Гулака-Артемовського „Запорожець за Дунаєм” та інструментація цілої опери, лібретто Р. Купчинського, 1934-1935 рр. Рукопис.

166.Заповіт – кантата для міш. хору і симф. оркестру, сл. Т. Шевченка, нап. 1934, перше виконання 15.ІІІ.1936 р.

167.Заповіт – мішаний, чоловічий і жіночий хор а капелла, сл. Т. Шевченка. Нап. 1935 р. для просвітянських хорів, вид 1936 р.

168.В хмарах сурми загреміли – чол. хор а капелла, сл. О. Олеся, нап. і вид. 1936 р.

169.Як любо жити – солоспів для сопрано з супроводом ф-но, сл. О. Олеся. Нап. 30.ІХ.1936 і того ж року видано.

170.Їхав стрілець – обробка стрілецької пісні на міш. хор а капелла, нап. 1936, вид. 1937 р. у зб. „Великий співаник „Червоної калини”.

171.З тої гори високої – обробка старогалицької пісні на чол. хор а капелла, нап. 1937 р., опрацьована також для сопрано (тенора) соло з супроводом ф-но. Вперше написана для фортепіано і видана у зб. „Ще не вмерла Україна” 1918 р.

172.Ой нависли чорні хмари – обробка нар. пісні для сопрано з супроводом ф-но, нап. 1937 р.

173.Та не спав я нічку – обробка нар. пісні для тенора з супроводом ф-но. Нап. 1937 р.

174.Тихий спомин – транскрипція фортепіанної п’єси з супроводом ф-но, нап. 1937 р. Рукопис.

175.Гей, гей, милий Боже – міш. хор або квартет а капелла на мелодію старогалицької пісні, сл. Миколи Устияновича, нап. 1936 р. Рукопис.

176.Вічная пам’ять – міш. хор а капелла, нап. 20.ІХ.1937 р., вид. 1937. Присвячений пам’яті Йосифа Доманика.

177.Веснянки – симфонічна фантазія-увертюра за мотивами народних веснянок (циклу „Веснянок” М. Лисенка та галицьких). Увертюра закінчена 1.ІV.1935 р., остаточно допрацьована 1938 р., вперше виконана 5.ІІІ.1939 р. Рукопис.

178.Конкістадори – чол. хор з супроводом ф-но, сл. І. Франка. Нап. 1938 або 1939 р. Вид. літографією.

179.Претерпівий за нас страсти – обробка воскресної пісні на міш хор а капелла, вид. 1938 р. Передрук зі „Збірника літургічних і церковних пісень”, виданого 1922 р.

180.Ой видить Бог – обробка коляди на міш. хор а капелла, вид. 1938, перевидання зі „Збірника літургічних і церковних пісень”, вид. 1922 р.

181.Бог предвічний – обробка коляди на міш. хор а капелла, вид. 1939, перевидання зі „Збірника літургічних і церковних пісень”, вид. 1922 р.

182.Нова радість стала – обробка коляди на міш. хор а капелла, вид. 1939, перевидання зя „Збірника літургічних і церковних пісень”, вид 1922 р.

183.Вселенная веселися – обробка коляди на мішаний хор а капелла, вид 1939, перевидання зі „Збірника літургічних і церковних пісень”, вид. 1922 р.

184.Радість нам явилася – обробка коляди на міш. хор а капелла, вид. 1939, перевидання зі „збірника літургічних і церковних пісень”, вид. 1922 р.

185.О Бозі духом веселію – солоспів для сопрано, нап. 1939 р., виконаний 14.VІ.1939 в Перемишлі. Мб. не зберігся.

186.Возвеселімся – обробка коляди на міш. хор а капелла, вид 1939, перевидання зі „Збірника літургічних і церковних пісень”, вид. 1922 р.

187.Небо і земля – обробка коляди на міш. хор а капелла, вид. 1939, перевидання зі „Збірника літургічних і церковних пісень”, вид. 1922 р.

188.Живіть – солоспів для сопрано з супроводом ф-но, сл. О. Олеся. Нап. в кінці 1930­­х рр. Рукопис.

За книгою: Зеновія Штундер. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. 1.
(Львів, 2005)