“Пою коні при Дунаю” (аудіо)

262
Твори Станіслава Людкевича

До першої світової війни, коли в Галичині й на Буковині часто влаштовувалися вечори, присвячені пам’яті Юрія Федьковича, Людкевич скомпонував на слова поета два чоловічі хори: 1905 року а капельний „Як я, браття, раз сконаю”, який пізніше перередаговував, а 1910 року – хор з супроводом фортепіано „Пою коні при Дунаю”.

Поезії Ю. Федьковича від часу їх першої публікації у Львові в 1861 році, стали дуже популярними, їх одразу почали співати як народні пісні, а старогалицькі композитори, попередники Людкевича, складали хорові твори на його слова. Хто саме був автором пісень „Як я, браття, раз сконаю” і „Пою коні при Дунаю” невідомо. Пісню „Пою коні при Дунаю” співала мати Людкевича і від неї він перейняв мелодію цієї пісні. У складеній 1920 року нотографії творів М. Вербицького Людкевич зазначав: „Під іменем Вербицького як автора подаються деколи старі галицькі мелодії „Як ніч мя покриє”, „Там на горі крута вежа (чи межа?), або до слів Федьковича: „Як я, браття, раз сконаю”, „Пою коні при Дунаю” й ін. Однак ніяких автографічних, ані посередніх доказів причетности Вербицького до цих пісень досі не найдено”[1] Тимчасом Й. Волинський у статті про М. Вербицького, поміщеній в посібнику „Історія української дожовтневої музики”, виданому 1969 року під редакцією О. Шреєр-Ткаченко, подає пісню „Пою коні при Дунаю” як твір М. Вербицького, в тональності фа-дієз мінор, в якій пісня опрацьована у Людкевича[2].

За жанром це лірична парубоцька пісня, але з бадьорим маршовим ритмом. Людкевич визначив її характер ремаркою Marciale commоdo. За винятком двох початкових тактів фортепіанного вступу, які звучать форте, весь хор витриманий на піано, і лише в закінченні є невелике крещендо до меццофорте.

Пісня має куплетну двочастинну форму, що складається з заспіву і приспіву. Як в багатьох інших хорах, у заспіві композитор двічі повторяє друге речення, міняючи лише дещо гармонізацію. Приспів, який хор виконує без слів, морморандо, композитор докомпонував до пісні надзвичайно вдало.

Усі виразові засоби, вжиті у цьому хорі, динамічні, тональні й ритмічні нюанси, разом з народно-пісенним складом мелодії, залишають неповторне враження. Пісня „Пою коні при Дунаю” належить до найпопулярніших хорових творів Людкевича.

За матеріалами кн.:

Зеновія Штундер. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т.1: 1879-1939. – Львів: ПП “Бінар-200”, 2005.

[1] С. Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи, т.1, с.308. Бібліографія творів М. Вербицького.

[2] Історія української дожовтневої музики, с.301-302.