Станіслав Людкевич (в центрі), Василь Барвінський у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові, 1930-і рр.
Станіслав Людкевич (в центрі), Василь Барвінський у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові, 1930-і рр.

У багатогранній діяльності Станіслава Людкевича вагоме місце посідає педагогічна праця, якій професор присвятив понад 70 років життя. Після закінчення 1901 р. філософського факультету Львівського університету він викладав у гімназіях Львова й Перемишля українську, латинську, грецьку мови та літературу а також теорію музики. У 1903 р. став одним із засновників у Львові Вищого музичного інституту ім.М. Лисенка, який впродовж тривалого періоду був єдиним українським центром музичної освіти в Галичині й відіграв величезну роль у вихованні українських музичних кадрів.

Згодом Людкевич виступив ініціатором організації філій Інституту по всіх містах Західної України і став їх першим інспектором. Ось що він писав з цього приводу: “Наша суспільність у Львові і в краю повинна зрозуміти, що музика для музикально одареної нації повинна і мусить бути не «люксусом», а хлібом насущним, елементом конечним для культурного розвою”.

Після іспитів у філії Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка в Перемишлі, 1931 р. В другому ряді сидять: Василь Витвицький (другий зліва), Володимира Божейко, Станіслав Людкевич, Ольга Ціпановська, Ірина Негребецька.
Після іспитів у філії Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка в Перемишлі, 1931 р.
В другому ряді сидять: Василь Витвицький (другий зліва), Володимира Божейко, Станіслав Людкевич, Ольга Ціпановська, Ірина Негребецька.

Станіслав Людкевич постійно роз’їжджав по всіх філіях, очолював комісії на піврічних і річних іспитах, виділяв кращих учнів для участі у звітних концертах-пописах у Львові. Зі спогадів музикознавця і композитора Василя Витвицького: “Ніхто інший не провадив так точно іспитових протоколів, як наш інспектор. Кожна гама, кожний пасаж і кожний твір були точно занотовані з маленькими позначками якості виконання. У цьому і в пильному вислухуванні всіх учнів від першого до останнього він був непохитний”.

Після річного іспиту в Яворівській філії Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка, 1938 рік. У другому ряді (сидять): Ярослава Фільц (третя зліва), Станіслав Людкевич, Марія Вишницька, Михайло Фільц (другий справа). У першому ряду серед учнів інституту сестри Фільц: Христина (четверта зліва), Іванка (п’ята зліва), Богдана (перша справа). У верхньому ряду четвертий справа - Роман Фільц.
Після річного іспиту в Яворівській філії Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка, 1938 рік.
У другому ряді (сидять): Ярослава Фільц (третя зліва), Станіслав Людкевич, Марія Вишницька, Михайло Фільц (другий справа).
У першому ряду серед учнів інституту сестри Фільц: Христина (четверта зліва), Іванка (п’ята зліва), Богдана (перша справа).
У верхньому ряду четвертий справа – Роман Фільц.

Коло педагогічних інтересів професора Людкевича надзвичайно широке. Передовсім це навчання співу і музики в загальноосвітніх школах, викладання музично-теоретичних предметів і ведення курсу композиції у спеціалізованих учбових закладах. Професора Людкевича постійно хвилювало й питання методики викладання музично-теоретичних дисциплін, зокрема сольфеджіо і гармонії, а звідси – робота над підготовкою необхідних підручників українською мовою. Так, у 1913 р. Людкевич склав посібник “Загальні основи музики” (виданий 1921 р.), в якому у стислій і доступній формі подано відомості з усіх теоретичних дисциплін, а в доповненні – словник музичних термінів.

Підручник Станіслава Людкевича, 1921 рік.
Підручник Станіслава Людкевича, 1921 рік.

У 1930 р. Людкевич видав посібник “Матеріали для науки сольфеджіо і хорового співу”. Згодом працював над підручником “Виклад науки гармонії” (залишився в рукописі).

Людкевич також брав участь у з’їздах викладачів сольфеджіо, які в 1928-1929 рр. організувало польське міністерство освіти (доповідь “Критичні замітки в справі науки сольфеджіо й музичного диктанту в музичних школах”). А 1935 р. на Першому українському педагогічному конгресі у Львові Станіслав Людкевич виступив з промовою “Організація музичного виховання”.

Посібник з сольфеджіо Станіслава Людкевича, 1942 рік
Посібник з сольфеджіо Станіслава Людкевича, 1942 рік

Людкевич-педагог – був дуже складним явищем. У цьому нас переконують нижченаведені рядки спогадів його вихованців.

Композитор і музикознавець Осип Залеський: “Науку гармонії викладав Людкевич дещо на університетський лад, але ми до цього не були ще підготовані”.

Музикознавець Тамара Гнатів: “Професор був викладачем вельми унікальним, колоритним і, безсумнівно, стихійним, а ми в цей час надто молодими і незрілими, щоби зрозуміти і належно цінити його”.

Журнал доктора Людкевича з сольфеджіо, до 1939 року
Журнал доктора Людкевича з сольфеджіо, до 1939 року

Музикознавець Всеволод Задерацький: “Він не був педагогом і вчителем у шкільному розумінні. Нібито чекав нашої ініціативи, наших запитань. Тоді-то й виявлялося його абсолютно феноменальне володіння матеріалом, і ми починали відчувати, що поряд з нами найбільший і найтонший знавець народної традиції серед усіх, які живуть на нашій землі у паралельному з нами часі”.

Етномузикознавець Богдан Луканюк: “Більшості студентів лекції Станіслава Людкевича не давали зовсім нічого. І не тому, що Людкевичу нічого було дати, а тому, що переважно нікому було взяти”.

Музикознавець-педагог Михайло Лемішко: “Майбутнім композиторам не нав’язував своїх уподобань, лише б музика була щирою, без пози (байдуже якої – романтичної чи модерної), грамотно записана, з логічним розвитком”.

Протокол іспиту з народної творчості професора Людкевича. 28 травня 1951 р.
Протокол іспиту з народної творчості студентів І курсу класу професора Людкевича. 28 травня 1951 р.

Музикознавець Стефанія Павлишин: “Людкевич міг бути прекрасним педагогом для того, хто був на, так би мовити, університетському рівні. Чудовий ерудит, який міг відповісти на кожне правильно поставлене питання, він сам стимулював творчі і наукові пошуки, не випускав їх з поля зору, розпитував про них”.

Диригент Юрій Луців: “Коли він відчував у студента дійсне стремління до знань і, що ще важливіше, підготовку до спілкування з ним, Людкевич дуже уважно займався зі студентами, а знання мав просто енциклопедичні”.

Протокол іспиту з народної творчості студентів ІІ курсу класу професора Станіслава, 15 травня 1951 р.
Протокол іспиту з народної творчості студентів ІІ курсу класу професора Станіслава, 15 травня 1951 р.

Отож, професор Людкевич ніколи не намагався керувати, заставляти. Напевно вважав, що навчання у виші свідчить про свідомий вибір, сформовану життєву позицію студента, якого треба спрямовувати, розвивати. Як підтвердження – епізод із спогадів композитора Андрія Нікодемовича. Навчаючись в консерваторії, він мав здавати іспит з народної творчості. “Коли я зголосився до професора Людкевича, він посміхнувся ніби заклопотано і сказав: «Що ж я буду Вас питати? Чого самі навчитеся, то й будете знати», – і, не питаючи мене нічого, написав у заліковій книжці «5»”.

 

Мар’яна Зубеляк, старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

 

Література

  1. Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. І (1879-1939). – Львів, 2005. – 635 с.
  2. Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Т. ІІ (1939-1979). – Львів-Жовква, 2009. – 360 с.
  3. Людкевич С. З музичного руху. Пописи елєвів Вищого музичного інституту ім. Лисенка // Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2 – Львів, 2000. – С. 499-501.
  4. Витвицький В. Станислав Людкевич зблизька // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер. – 2 –е вид. – Жовква-Львів, 2014. – С. 123-141.
  5. Залеський О. Спогади про др. Станіслава Людкевича // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер. – 2 –е вид. – Жовква-Львів, 2014. – С. 8-11.
  6. Гнатів Т. Станіслав Людкевич. Штрихи до портрету // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 108-117.
  7. Задерацький В. Те, що зберігаю в пам’яті // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 124-131.
  8. Луканюк Б. Мій Людкевич // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 8-40.
  9. Лемішко М. Дорогі крихти спогадів про Вчителя // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 94-97.
  10. Павлишин С. Незабутній Людкевич // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 81-93.
  11. Луців Ю. Доктор Станіслав Людкевич (горстка спогадів) // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 102-107.
  12. Нікодемович А. Спогад про Людкевича // Спогади про Станіслава Людкевича / Упоряд. С. Павлишин. – Львів, 2010. – С. 189-190.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here