4 червня – 31 серпня 2018 – виставка “Іван Франко у житті та творчості Станіслава Людкевича”

162
Станіслав Людкевич після закінчення Львівського університету, 1901 р.
Станіслав Людкевич після закінчення Львівського університету, 1901 р.

З Іваном Франком Станіслав Людкевич особисто познайомився, будучи студентом Львівського університету. В той час композитор входячи до студентського товариства «Академічна громада». Молодого студента уповноважують бути музичним референтом і організатором концерту до 25-літнього творчого ювілею І.Франка. Згодом, 1901 р.обидва діячі виявили солідарну позицію у підтримці боротьби українських студентів за український університет у Львові. З того ж часу обоє співпрацювали в Етнографічній комісії Наукового Товариства імені Т. Шевченка. С. Людке­вич був також організатором концерту до 40-річного творчого ювілею письменника, який відзначався 1913 р.

Іван Франко, 1903 рік
Іван Франко, 1903 рік

Взаємооцінка обох діячів бере початок з 1898 р., коли І. Франко усно іронічно схвалив виконаний на ювілейному концерті твір С. Людкевича «Вічний революціонер», а згодом – 1901 р. статтю композитора «Наші співаки а народна справа», опубліковану у журналі «Молода Україна». 1905 р. І. Франко високо оцінив перше число журналу «Артистичний вістник», який виходив під редакцією С. Людкевича та І. Труша, і тоді ж опублікував там свою статтю «Думки профана на музикальні теми». 1906 р. С. Людкевич прислухався до порад Каменяра щодо класифікації народнопісенного матеріалу, який був зібраний О. Роздольським і розшифровувався композитором для публікації окремим збірником. Збірник «Галицько-руські народні мелодії», що вийшов як два випуски «Етнографічного збірника НТШ» в 1906-1907 рр. здобув високу оцінку І. Франка на сторінках «Літературно-наукового вістника» і вивів українську фольклористику на чільне місце в Європі. На виставці експонуються примірники журналів «Молода Україна», «Артистичний вісник», обкла­динку збірника «Зів’ялі листки», фото членів редакції «Артистичного вістника», збірник С. Людкевича–О. Роздольського.

С. Людкевич впродовж майже 70 років творчої діяльності постійно звертався до Франкових текстів і сюжетів. Виставка експонує автографи і публікації більшості з цих творів. Після хору з оркестром «Вічний революціонер», виконаного 1898 р. на 25-літньому ювілеї творчої діяльності І. Франка, С. Людкевич вже по смерті письменника 1924 р. створив симфонічну поему «Каменярі», використавши в ній мелодію пісні «Не пора». Твір цей виконувався на Франківській академії з нагоди відкриття надмогильного пам’ятника І. Франкові на Личаківському цвинтарі.

У підготовці до вшанування 25-тих роковин смерті письменника, 1941 р. композитор створив кантату «Наймит», хор з оркестром «Конкістадори» та солоспів «Восени». На жаль, воєнні події перешкодили проведенню урочистих заходів, присвячених пам’ятній даті. У ті ж роки С. Людкевич написав статтю «Іван Франко як знавець українського мелодійного фольклору» (1939-1940) та опублікував свій спогад про письменника «Перший Франківський концерт» (1942). А до вшанування 100-річного ювілею І. Франка, який постановою Всесвітньої Ради Миру 1956 р. відзначався у всесвітньому масштабі, композитор створив симфонічні поеми «Мойсей» (драматична картина на основі заключного розділу однойменної поеми), «Не забудь юних днів», а також «Монолог Мойсея» («О Ізраілю…») для голосу з оркестром, а також написав статтю «Іван Франко і музика». Останній твір С. Людкевича на Франківський текст – солоспів «Коваль», створений 1967 р.

Пропонована виставка Іван Франко у житті та творчості Станіслава Людкевича побудована на матеріалах фонду Станіслава Людкевича, який зберігається у його домашньому архіві.

 Яким Горак, кандидат мистецтвознавства