21 червня – Свято музики у Львові

222
Ти моя пісня
Худ. Мар’яна Зелінська. "Ти моя пісня"

У п’ятницю, 21 червня о 17.00 запрошуємо в садибу Станіслава Людкевича на музичний вечір “Історія кохання Богдана Весоловського в піснях”

Богдан Весоловський
Богдан Весоловський (1915-1971) – композитор-пісняр

Загадковий у своїй ностальгійній тональності світ пісенного ретро… Музика настрою – і музика для настрою… Сентиментальні тексти, оздоблені танцювальними ритмами танґо, фокстроту, повільного вальсу створюють особливу неповторну атмосферу, що кличе нас в минуле – на відстань кількох поколінь…

У музично-поетичній композиції прозвучать пісні Богдана Весоловського.

Виконавці: артистки Першого театру

заслужена артистка України Олена Крилова

артистка Леся Шкап’як

Вхід безкоштовний

Біографічна довідка:

Богдан Весоловський народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім’я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.
(За матеріалами Вікіпедії)

ЧАСТКА